В бібліотеці смт. Дубове оформлено книжкову виставку до 15 річниці від дня смерті Івана Чендея "Любов моя Верховина"

Народився Чендей І. М.,  у селищі міського типу Дубове на Тячівщині. Закінчив Хустську державну реальну гімназію.

Першим літературним учителем Івана Чендея була народна творчість — казка, легенда, пісня-коломийка. Їх він чув від матері, потім вичитував у журналі «Наш рідний край». Були ще різдвяні вертепи з колядками-лицедіями, народні весняні забави, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля… Все це збагачувало уяву, захоплювало, вражало…

На час звільнення Закарпаття 1944 від німців, Іван Чендей був учасником літературного збірника хустських гімназистів. Головною школою для майбутнього письменника стала праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до редакції якої він прийшов у березні 1945 p.

Згодом Іван Чендей закінчує Ужгородський університет, Вищі літературні курси в Москві.

Помер 29 листопада 2005 року. Похований Іван Чендей у м. Ужгород.

Творчість І. Чендея присвячена соціальним, духовним і моральним проблемам історії Закарпаття.

Новела «Чайки летять на Схід» дала назву першій, у 1955 p. виданій книжечці оповідань Івана Чендея. Назва ця сконденсувала високу символіку віками очікуваного й виборюваного закарпатцями єднання з братами на Сході. У новелі через трагедійну велич самопожертви батька й сина розкривається незламність народного духу. Зворушливо й правдиво, духовно сильними й благородними зображує своїх земляків письменник і в інших оповіданнях, нарисах, повістях, зібраних у збірках «Вітер з полонин» (1958), «Ватри не згасають» (1960), «Чорнокнижник» (1961), «Поєдинок» (1962), «Терен цвіте» (1967), «Коли на ранок благословлялось» (1967), «Зелена Верховина» (1975), «Свалявські зустрічі» (1977), «Теплий дощ» (1979), «Казка білого інею» (1979), «Кринична вода» (1980) та ін. У 1965 p. виходить друком роман «Птахи полишають гнізда…», у 1989 — «Скрип колиски». Іван Чендей писав кіносценарії, перекладав з угорської мови.