середа, 30 листопада 2022 р.

 


1 грудня уся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя несе ця глобальна проблема.

День започатковано у 1988 році, він покликаний підвищити поінформованість щодо ВІЛ/СНІДу та привернути увагу суспільства до порушень прав і свобод людини, які мають ВІЛ-статус.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику. Якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з ВІЛ – вони можуть за допомогою цих знань дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.

СНІД уперше виявлений у США у 80-х роках. За кілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус вражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин, і поступово вбиває ці клітини. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців і років, знижується, і це призводить до виникнення різних захворювань, перш за все інфекційних, що вражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему та ін. Інкубаційний період переходу від потрапляння в організм ВІЛ до СНІДу може тривати від 2-3 тижнів до 9 років. З потраплянням у організм людини ВІЛ у аналізі крові, як правило, фіксується ВІЛ-позитивна реакція.

За оцінками програми Організації Об’єднаних Націй  з початку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД у світі інфікувалося вірусом імунодефіциту (ВІЛ) приблизно 78 млн. людей. Померло від захворювань, зумовлених СНІДом, більше 35 млн. осіб. ВІЛ-інфекція/СНІД стали потужними чинниками, що призводять до багатофакторного деструктивного впливу на соціальне та економічне життя суспільства.

Україна сьогодні посідає одне з перших місць серед країн європейського регіону за кількістю ВІЛ-позитивних осіб. Поширення ВІЛ-інфекції пов'язано з соціальними чинниками - розвитком ін'єкційної наркоманії, високим рівнем інфікованості серед жінок секс-бізнесу, у місцях позбавлення волі. Найбільша кількість ВІЛ-інфікованих відноситься до вікової групи 20-39 років, постійно також зростає частка підлітків 15-17 років.

Підтримка людей, які вже стали ВІЛ-інфікованими, попередження нових захворювань і пропагування здорового способу життя – основні засоби запобігання розповсюдженню інфекції. Мало людей у нашій країні, навіть ВІЛ-позитивних, знають про те, що необхідно робити, щоб ВІЛ не перейшов у СНІД.

Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди  з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.

У цей день в усьому світі відбуваються різноманітні соціальні акції, спрямовані на інформування про небезпеку хвороби, шляхи її поширення, симптоми, особливості лікування.

Заходи, що традиційно проводяться в цей день, традиційно відбуваються із символом – Червоною стрічкою. Її вигадав художник Франк Мур. У 1991 році цей символ був використаний вперше. Тепер кожен, хто надягає Червону стрічку 1 грудня, висловлює свою надію на майбутнє без СНІДу.

четвер, 24 листопада 2022 р.

 

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2022-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 26 листопада.

         Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів мільйони людських життів. У 2006-му Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу.

1933 рік для України став часом національної катастрофи, яка поставила націю на межу зникнення. Цей голод не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму. Насильницьким вилученням продовольства, блокадою сіл і цілих районів, забороною виїзду за межі України, згортанням сільської торгівлі та репресіями комуністи створили для українців умови, несумісні з життям, і тим самим здійснили масове вбивство голодом.

    Внаслідок окупації комуністичним режимом Української Народної Республіки значна частина України на початку 1920-х років опинилась у складі СРСР. Для утримання влади комуністичний режим був змушений погодитись на створення квазідержавного утворення – Української Соціалістичної Радянської Республіки.

    Наприкінці 1920-х років усю повноту влади в СРСР захопив Йосип Сталін, який почав встановлювати тоталітарний контроль над суспільством. Це викликало посилення антивладних настроїв і відкритих протестів у різних регіонах і республіках СРСР. І в Україні, що мала історичний досвід власної державності, цей спротив був найактивніший.

          У 1930 році Україною прокочується масштабна хвиля масових протестів і збройних виступів проти насильної колективізації селянських господарств. Того року в УСРР було зафіксовано понад 4 тисячі масових протестних виступів, у яких брало участь до 1,2 мільйона селян.

Нова хвиля масових протестів в Україні почала підійматись у 1932 році.

Ці протести були спричинені голодом, який охопив УСРР весною того року внаслідок надмірного вилучення зернових у селянських господарствах. Адже на виконання хлібозаготівель  1931 року в селян забрали майже весь вирощений урожай.

Головною причиною критичної ситуації, що склалася в Україні на той час, була неефективна колгоспна система. Селяни, котрі працювали за умовні трудодні, не мали жодного зацікавлення виконувати роботу якісно. А керівництво колгоспів, що рекрутувалось переважно з партійних активістів, часто виявлялось некомпетентним та неефективним. Але в усьому цьому комуністичне керівництво бачило злий умисел і саботаж українців. Отож їх вирішено було покарати та «перевиховати».

Керівництво СРСР свідомо дезорієнтувало світову громадськість. Сталінський тоталітарний режим заперечував голод в Україні та відмовлявся від допомоги, пропонованої численними неурядовими організаціями й закордонними українськими спільнотами. Її отримання сприяло б якщо не запобіганню трагедії, то серйозному зменшенню її масштабів.

Голодомор приховували не лише від зовнішнього світу, а й від нащадків жертв. У 1933-му сільрадам наказано під час реєстрації смерті не вказувати причину. А в наступному році вийшла нова вказівка: книги РАЦС про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки вислати в спеціальні частини (там  більшість із них знищили). У Радянському Союзі заборона на інформацію про голод діяла до 1987 року.

Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. Страшні обставини злочину роблять неможливим встановлення і точної кількості викликаних голодом смертей невинних людей, і вичерпного поіменного списку.

 Але система не досягла головного – не зламала Україну. Серед мільйонів сплюндрованих доль були й мільйони тих, хто не втратив людської гідності та віри. Завдяки незламності Українського народу Україна у 1991 році відновила незалежність.

Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України, яка супроводжується геноцидними практиками проти українців.

Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують методи геноциду. Майже дев’ять місяців повномасштабної війни засвідчили: здійснюючи вторгнення, Росія має на меті знищити українську націю як таку. Знищити українську ідентичність, культуру, мову. Для цього окупанти вбивають і депортують українців, руйнують міста, спалюють українські книжки.

Метою Росії було і є знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.

 Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Сьогодні українці мають власну державу. І завдяки цьому успішно протистоять путінському геноциду. Відтак цьогорічна кампанія на вшанування пам’яті жертв Голодомору проходитиме під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!».

Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги.

Зараз ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.

середа, 26 жовтня 2022 р.

 

Володимир Лис – український літератор, журналіст, багаторазовий лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації, Золотий письменник України-2016. За сагою Століття Якова (2016), названою Найкращим романом десятиріччя знято серіал.



Книги Володимира Лиса користуються великою популярністю в нашій бібліотеці, його книга "Століття  Якова" теж є у нас, тільки вона "на розхват". Тож приходьте у Тячівську публічну бібліотеку і знайомтеся з творчістю письменника.

Довідково: Талановитий український письменник, відомий як «народний синоптик», чиї прогнози неодноразово збувалися. Книги Володимира Лиса мають відзнаки на «Коронації слова» та інших всеукраїнських конкурсах, а його літературна майстерня може похизуватися творами різних жанрів.

Народився Володимир 26 жовтня 1950 року у Волинській області, освіту здобув за фахом журналіст у Львівському державному університеті імені Івана Франка. Сьогодні він працює як редактор відділу державного будівництва незалежної громадсько-політичної газети «Волинь». Також Володимир Лис – член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

Дебютував письменник як драматург, кілька його п’єс були поставлені у різних театрах України. Прозаїчні твори Володимир почав писати з 1985 року. Сам він про процес своєї роботи говорить: «Я ніколи не сідаю писати твір, не склавши своєрідного плану-конспекту. Потім за цим планом пишу. Але дуже часто буває, що по ходу дія завертає в абсолютно неочікуваний бік. Тоді я йду вслід за своєю інтуїцією». Це характеризує його як свідомого та серйозного автора, саме тому твори Володимира Лиса вигравали також конкурси радіоп’єс, а самого автора у 2010 році було визнано «Митцем року». У 2012 році його твір «Століття Якова» було визнано «Найкращим романом десятиліття» на «Коронації слова». За цією книгою навіть було знято історичний мінісеріал.

Недарма книги Володимира Лиса можна купити в усіх містах України, адже його справедливо вважають заслуженим письменником нашої держави.

А якщо ви шукаєте твори для дітей, то обов’язково ознайомтеся з творчим доробком Марка Вовчка, яка писала талановиті історії для різного віку.


середа, 12 жовтня 2022 р.

"На варті нашої безпеки" - книжкова виставка

З нагоди відзначення  
Дня сучасних захисників і захисниць України, воїнів УПА,
 дня Українського козацтва та свята Покрови Пресвятої Богородиці і Тячівській публічній бібліотеці організована книжкова виставка "На варті нашої безпеки".















14 жовтня цього року вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та воїнів УПА, День Українського козацтва та день Покрови Пресвятої Богородиці

 

14 жовтня цього року вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та воїнів УПА під гаслом «Боролись! Боремось! Поборемо!».

Також відзначаємо День Українського козацтва та день Покрови Пресвятої Богородиці.

 Згадуємо всіх, хто в різні часи обороняв та боронить нині наш суверенітет і територіальну цілісність.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022–2023 роках» від 17 грудня 2021 року № 1982-ІХ з метою консолідації та формування історичної свідомості українського народу, збереження національної пам’яті в країні відзначатимуть 80 років із часу створення Української повстанської армії – формації, яка відіграла вагому роль в утвердженні української національної ідеї, боротьбі за незалежність України, збереженні та примноженні військових і державотворчих традицій.

Започатковано 14 жовтня 2014 року президентським указом із назвою «День захисника України». З 2015 року є державним святом і неробочим днем. 14 липня 2021 року Верховна рада перейменувала свято на «День захисників і захисниць України». Було скасовано святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого, знаного за часів СРСР як «День радянської армії і Військово-морського флоту».

День українського козацтва відзначається в Україні згідно з Указом Президента України від 07.08.1999 № 966/99 в день свята Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня. Президент України, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, визначив цю дату своїм указом.

Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці — християнське і народне свято, яке відзначається Східними церквами 1 жовтня за григоріанським і новоюліанським календарями, а 1 (14) жовтня частиною православних церков за юліанським календарем. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. Традиційно вважається, що на Покрову у 1942 році було утворено Українську повстанську армію, тому 14 жовтня святкується як день УПА.

Україна має унікальну історію воїнства. Кожна її сторінка сповнена звитягами різних поколінь оборонців рідної землі, які сформували особливий характер та образ сучасних захисників і захисниць України. Їхніми провідними рисами є патріотизм і відчайдушність, відвага і честь.

Українська повстанська армія – військово-політична формація Українського національно-визвольного руху, яка прагнула відновити українську державність. Боротьба повстанців за незалежність України проти нацистів і совєтів є яскравим прикладом самовідданості та жертовності.

УПА стала продовженням визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів. Боротьбу повстанців у формі беззбройного опору підхопив дисидентський  рух 1960-х років і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.

У 1940-х роках УПА боролася і проти нацистів, і проти комуністів. Комуністичний  режим затаврував повстанців як посібників нацистів і багато років так намагався показувати  бандерівців. Вони й досі є головними антигероями російської пропаганди.

Український визвольний рух мав загальноукраїнський характер.

Національне підпілля в роки Другої світової війни діяло в усіх регіонах України від Галичини до Криму й Донеччини. Діяв Провід ОУН на південно-східних українських землях із центром у місті Дніпрі.

Сучасні Збройні сили України незламні, як воїни УПА. Вони наслідують військові традиції повстанців. Зокрема, гасло «Слава Україні!» у 2018 році стало офіційним військовим вітанням, а пісня «Зродились ми великої години», яка з 1932 року була гімном ОУН, – тепер марш українського війська. Мазепинка – головний убір Українських січових стрільців, поширена у Галицькій армії, Карпатській Січі та найупізнаваніший елемент однострою УПА – від 2017-го є офіційним головним убором Збройних сил України.  

Цьогоріч Президент України запровадив відзнаку «Хрест бойових заслуг» для відзначення військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань за видатну особисту хоробрість і відвагу або видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання в умовах небезпеки для життя і безпосереднього зіткнення із супротивником; видатні успіхи в управлінні військами під час ведення воєнних дій. Ця державна нагорода візуально та символічно відтворює відзнаку УПА, створену знаним повстанським художником Нілом Хасевичем.

Повернення до повстанських традицій не випадкове. Нині ми продовжуємо ту саму боротьбу, яку вела УПА, – боротьбу за свободу проти того ж ворога – російського імперіалізму.

Тоді й зараз ворог – один.

У повномасштабній війні, розв’язаній РФ, українці зі зброєю в руках боронять незалежність не лише власної держави, а й країн Європи.

Сьогодні світ знову зіткнувся з режимом, який прагне поділити кордони й прямує до новітнього тоталітаризму, який отримав  назву «рашизм». Цей неологізм, що виник від поєднання слів «раша» (від англійського russia) і «фашизм», поки що не належить до наукового та офіційного дискурсів, але його знає кожен українець. Для нас він уособлює беззаперечне зло, яке несе вбивства, руйнування, геноцид.

Нинішні злочини російських військових свідчать про їхній свідомий намір знищити українців. Так було, зокрема, в 1918 році в захопленому більшовиками Києві, коли за місяць було вбито від 3 до 5 тисяч людей. Так було в 1932–1933 роках, коли Сталін та радянський режим організували Голодомор-геноцид, і пізніше, коли мільйони українців стали жертвами репресій комуністичного тоталітарного режиму. До прикладу, за участь в УПА чи її підтримку каральні органи СРСР репресували понад 500 тисяч осіб.

Тому сьогоднішня війна – не лише за майбутнє, а й за наше минуле – за правдиву історію та пам’ять про борців за незалежність і жертв злочинів, вчинених комуністичним  і рашистським режимами.

Війна формує та гартує нас. Своїм героїзмом ми викликаємо повагу і змінюємо світ. Боремося за свободу та незалежність, за утвердження національної гідності. Віримо, що нинішні захисники та захисниці, пам’ятаючи чин повстанців, здобудуть перемогу.

Дату 14 жовтня для Дня захисників і захисниць України обрали невипадково. Історія цього свята має давню традицію. Покрову Пресвятої Богородиці відзначали козаки, за що свято отримало другу назву – Козацька Покрова. Українське військо 1917–1921 років зберігало козацькі військові традиції в назвах військових частин, структурі, прапорах, одностроях тощо. Найкращі традиції захисників минулого успадкували бійці сучасних Збройних сил України. Українська армія береже бойові традиції предків та імена героїв, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і воїнів УПА.

  В рамках святкування ювілею 75-річчя бібліотеки та Всеукраїнського дня бібліотек в Тячівська публічна бібліотека був влаштований Кіномайданчик "Книга на екрані", тобто перегляд кінофільму "Іван Сила", який екранізовано за книгою Олександра Гавроша.

Кіномайданчик відвідали учні 10-Б класу Тячівського ліцею №1 ім. В. Гренджі-Донського з вчителем англійської мови Калиною Крічфалушій.
Про неймовірне життя Івана Фірцака розповіла присутнім методист ПБ Наталія Нодь.







 Протягом 29-30 вересня в Тячівська публічна бібліотека був День відкритих дверей "Читаймо всі разом!" або ексклюзивна екскурсія по бібліотеці "Сторонні тут не ходять"








  1 грудня уся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для жит...