вівторок, 24 травня 2022 р.

 На 82 році життя перестало битися серце шанованої та поважної людини, колишньої колеги Ірини Степанівни Гашпар (1940 р.н.).

Багато років свого життя вона віддала бібліотечній справі: працювала завідуючою абонементом (1961-1981рр.), завідуючою методичним відділом  (1984-1993рр.), завідуючою відділом комплектування і обробки літератури (1993-1995рр.) колишньої Тячівської центральної районної бібліотеки для дорослих. У 1997 р. вийшла на заслужений відпочинок.

Усі, хто знав її, любили і поважали за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість, оптимізм, професіоналізм та відданість бібліотечній справі.

Життєвий шлях Ірини Степанівни – це зразок людської гідності, працелюбства, уміння толерантно працювати з колегами.

Відійшла у вічність бібліотекар з великої літери, чесна і щира людина, досвідчений професіонал, турботлива  мати, бабуся, прабабуся.

У ці скорботні дні працівники бібліотек Тячівської ТГ висловлюють щире, глибоке співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять про Ірину  Степанівну  назавжди збережеться в наших серцях.



понеділок, 23 травня 2022 р.

День Героїв або Свято Героїв

 День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь усіх українських воїнів та воїнок усіх часів, усіх борців та борчинь за волю України від лицарства Київської Русі до сьогодення.


День героїв України відзначається щорічно 23 травня. У цю дату Україна вшановує пам'ять всіх героїв, які боролися за суверенітет і незалежність нашої країни, а прямо зараз борються проти російської армії за нашу свободу. Це горде і водночас сумне свято, адже багато героїв України розплатилися життям заради своєї країни.

 

День героїв України: історія свята

У День героїв вітають усіх, хто з ризиком для життя боровся за українську незалежність, а також віддають шану загиблим. Дата присвячена всім українським воїнам-лицарям Київської Русі, козакам часів Гетьманщини, повстанцям, Українським Січовим Стрільцям і воїнам армій УНР і УПА, воїнам АТО і російсько-української війни.

 

Свято героїв засноване в 1941 році членами Організації Українських Націоналістів (ОУН). Відзначається 23 травня. Свято було засноване з метою вшанування пам'яті героїв, які жертвували або жертвують своїми життями і здоров'ям заради процвітання України.

 

Це дата загибелі одного з керівників ОУН Євгена Коновальця, який став одним з головних ідеологів українського націоналізму.

Сьогодні це свято – не лише данина пам’яті героям та героїням минувшини, а й день шани новітніх, які сьогодні віддають свої життя за соборність та незалежність нашої України.

 

Цей день є символом незборимості України!

четвер, 19 травня 2022 р.

День вишиванки

Сьогодні, у третій четвер травня, українці вже традиційно святкують День вишиванки.

Цей День не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами – українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди.

19 травня в Молодіжому  парку відзначили свято Вишиванки. Працівники КЗ "Публічна бібліотека Тячівської міської ради" приєдналися до свята та організували книжкову виставку "Вишиванки - візерунки долі...", представили виставку вишитих рушників вишивальниць Тячівської ТГ, провели для дітей майстер-клас по техніці гофре (провела Вікторія Федина зав. бібліотеки-філії для дітей).












понеділок, 16 травня 2022 р.

     

    День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.

Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.  Наразі відомо лише, що за період "Великого терору" в УРСР у 1937–1938 роках було засуджено 198 918 українців, з яких близько двох третин – розстріляли.

Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.

Жертв набагато більше, але місця поховань були режимними об’єктами тодішнього КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, а доступ до відповідних архівів був заборонений. Більшість архівів знаходиться наразі на території Росії і місцева влада не поспішає їх розсекречувати.

У пік репресій вбитих ховали у "братських могилах" у фруктових садах, парках, приміських лісах. Для цього копали траншеї і засипали трупи негашеним вапном. Биківнянський ліс у Київській області став одним із символом того часу, там поховали понад 19 тисяч розстріляних громадян, і це лише ті, у кого встановлені імена. Це одне з найбільших поховань на території України жертв сталінських репресій. Також є дані, за якими припускається, що там поховано більше 100 тисяч українців, яких закатували або розстріляли НКВД у Києві протягом 1937-1941 років.

Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Громадяни писали доноси на колег, остерігаючись, що ті донесуть на них першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

У 1991 році, в останні місяці існування УРСР, було ухвалено Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». У ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Але оскільки цей закон ухвалювався ще в УРСР, то певна частина цих репресій, навіть вчинених позасудовими органами, все ще визначалася «обґрунтованими».

З 2019 року почала працювати Національна комісія з реабілітації, яка є спеціальним постійно діючим органом при Українському інституті національної пам’яті. Комісія надає статус реабілітованих особам, постраждалим від політичних репресій комуністичного та тоталітарного режимів Україні.

В умовах війни немає змоги масово вшанувати пам’ять жертв політичних репресій у Биківні під Києвом чи інших місцях, як це було в минулі роки. Проте людська пам’ять не знає кордонів, тому цього року віддати шану безневинно вбитим можна на будь-якій локації – вдома, за кордоном, в укритті, у прихистку – згадати тих, кого свавільно закатував одвічний ворог, поділитися інформацією з іншими.


   

 

пʼятниця, 13 травня 2022 р.

 

У травні все прогресивне людство відзначає Міжнародний день сім’ї. Це свято запроваджене в 1993 році Генеральною Асамблеєю ООН, з метою об’єднання можливостей  різних країн для вирішення всіх найсерйозніших питань, пов’язаних із сім’єю.

Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. 

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.







 

понеділок, 9 травня 2022 р.

 До Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, тематична виставка в читальній залі Тячівської бібліотеки для дорослих.

Також працівники культури Тячівської ТГ вшанували на дому ветерана ІІ Світової війни Лідію Гайналій.





 







 

середа, 27 квітня 2022 р.

 

"Співець Срібної Землі"

/До 125 - річчя від дня народження Василя Степановича Ґренджі-Донського/

 Василь Степанович Ґренджа-Донський – український поет, прозаїк, драматург, публіцист, редактор, перекладач, громадсько-культурний і політичний діяч – народився 24 квітня 1897 року у с. Воловому (нині смт Міжгір'я) на Закарпатті у типовій верховинській родині.

 Життя і творчість В. Ґренджі-Донського охоплюють два важливі періоди. Перший — на рідному Закарпатті, де він писав і видавав власні твори та редагував журнал «Наша Земля» (1927-1928)/

Другий період — на еміграції в Словаччині, куди В. Ґренджа-Донський зі своїми однодумцями втік з мадярської в'язниці після придушення незалежної Карпатської України.

 З ім'ям В. Ґренджі-Донського тісно пов'язані розвиток і становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті.

 

Його збірка поезій «Квіти терньом», що вийшла друком у 1923, була першою в краї книгою світського автора, написаною українською літературною мовою, а інша — «Шляхом терновим», 1924 року видання — першою книгою, опублікованою українським фонетичним правописом.

 Відтак з'являлися книжка за книжкою В. Ґренджі-Донського: збірка поезій «Золоті ключі» (1923), «Тернові квіти полонин» (1928), «Тобі, рідний краю» (1936), «Збірка оповідань з карпатських полонин» (1926), «Покрив туманом співучі ріки…» (1928), історична поема «Червона скала» (1930), історична повість «Ілько Липей — карпатський розбійник» та ін.

Дух Карпатської України витав у ньому до кінця життя. Подіям, пов'язаним з розбудовою Карпатської України, присвятив книгу спогадів «Щастя і горе Карпатської України. Щоденник. Спогади». Повне видання творів В. Ґренджі-Донського у 12-ти томах видала в США його дочка Аліса.

 В. Ґренджа-Донський — автор збірок поезій, історичних драм, повістей, мемуарів.

 Василь Ґренджа-Донський помер 25 листопада 1974 року у Братиславі (Словаччина).







 

23 квітня, світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання.

Всесвітній день книги та авторського права відзначають щорічно, починаючи з 1996 року. Зважаючи на те, що «в історичному розумінні книга є найбільш потужним фактором поширення знання і найбільш надійним засобом його збереження», День книги покликаний наголосити на фундаментальній важливості книжки та її незамінності в інформаційному суспільстві. Одна з головних його цілей – промоція читання і книговидання, привернення уваги до культури писемного слова, а також до питань авторського права і захисту інтелектуальної власності.

 

Вважається, що День книги відзначався ще в першій половині XX століття. Ідея його створення належить письменникові й редакторові з Валенсії Вісенту Клавелю Андресу. У 1926 році іспанський король Альфонс XIII розглянув його пропозицію і підписав королівський указ, згідно з яким 7 жовтня (вважалося, що в цей день народився Сервантес) запроваджується День іспанської книги. У 1930 році День книги в Іспанії перенесли на 23 квітня, коли, ймовірно, помер письменник. 

 

 

понеділок, 25 квітня 2022 р.

Виставка-пам’ять "Чорнобиль усім нам болить"

До дня катастрофи на Чорнобильській АЕС  в бібліотеці для дорослих КЗ "Публічна бібліотека Тячівської міської ради" підготовлена виставка-пам’ять "Чорнобиль усім нам болить". Тож, запрошуємо ознайомитися з виставкою, яка об 11.00 к.ч. буде перенесена до галереї ім. Ш. Голлоші і слугуватиме доповненням години-пам’яті "Чорнобиль - скорбота пам’яті людської".






Історичні факти до 36-х роковин катастрофи на Чорнобильській АЕС

Історичні факти до 36-х роковин катастрофи на  Чорнобильській АЕС


26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 березня 1990 року 26 квітня оголошено Днем Чорнобильської трагедії. Генеральна Асамблея ООН 8 грудня 2016 року спеціальною резолюцією A/RES/71/125 визначила 26 квітня, як Міжнародний день пам’яті катастроф на Чорнобильській АЕС.

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до непоправних медичних, економічних, соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 

Історична довідка

25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували.

Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Реактор повністю зруйнувався. Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. Основні погасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня.

На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників.

Від променевої хвороби всі вони померли до 20 травня 1986-го в московській лікарні № 6. Ще 14 осіб із персоналу станції одержали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.

Наступного дня після аварії урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1-го і 2-го енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті (так званої 10-кілометрової зони). Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з'явилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на прип'ятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Прип'яті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч.

На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли.

Пожежні прибували “з голими руками”, без жодних засобів захисту, приміром спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапляли в дихальні шляхи. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйони людей.

Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах

1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.

2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.

30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.

500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.

8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.

90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.

Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.

2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.

200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.

10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів Кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.

26 квітня–жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала.

У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію;

у грудні 1987 року відновив роботу 3-й, 4-й енергоблок не запрацював.

1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота цього реактора.

Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами “Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції.

15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.

Вересень 2010-го – закладка фундаменту під новий саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком,

у квітні 2012-го стартувало будівництво арки, що мало накрити “Укриття”,

у жовтні 2011 року на майданчику комплексу “Вектор” почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання.

29 листопада 2016 року завершили спорудження укриття над 4-м енергоблоком.

Матеріали підготовлено

КЗ "Публічна бібліотека Тячівської міської ради"

четвер, 21 квітня 2022 р.

"Диво із див-українська писанка"

 

Великдень - це одне з найбільших свят у світовій історії і головне ​​у році для всіх православних християн.

Світле Воскресіння прийнято наповнювати добрими справами, збагачуватися духовно, допомагати ближньому, дарувати надію і підтримувати віру в серцях на щасливе і радісне майбутнє.

Тому вже традиційно напередодні свята у нашій книгозбірні організовується виставка української писанки.

 "Диво із див-українська писанка" таку назву має цьогорічна виставка-інсталяція, на якій представлене велике розмаїття писанок в різних техніках: великодні писанки, дряпанки, мотанки, крапинки, мальованки, крашанки, а також великодні композиції, книги про традиції святкування, які створюють неперевершений настрій світлого Христового Воскресіння. Відвідувачі мають змогу переглянути писанки та пасхальні композиції протягом великодніх свят.

Мудрі люди кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки». І справді, тільки велика любов може творити такі дива гармонії та уяви. Кожна писанка — це окремий малесенький світ. Тут і небо із зорями, й вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, засіяне поле і триверхі церкви — усе це вималювано в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу в нашому великому світі.

Виставка вражає своєю неповторністю, колоритністю та якісним рівнем виконання представлених робіт.

 













  На 82 році життя перестало битися серце шанованої та поважної людини, колишньої колеги Ірини Степанівни Гашпар (1940 р.н.). Багато років...