Щороку, 29 січня, кожен українець схиляє голову перед пам’яттю про тих, хто в далекому 1918 році боронив незалежність України ціною власного життя.

Сьогодні в День пам’яті героїв Крут в Тячівській бібліотеці для дорослих пройшла історична година під назвою "Під Крутами пішли в безсмертя".

На захід  були запрошені начальник управління освіти Тячівської міської ради Станіслав Дерен, в.о. начальника відділу культури, сім'ї молоді і спорту Едіта Петер, директор КЗ ОМЦКМ Наталія Сасин, працівники бібліотеки, учні 9-х класів з класними керівниками - Тячівська ЗОШ І-ІІІ ст.  №1 ім. В. Гренджі –Донського, ЗОШ І-ІІІ ст.  №2, ЗОШ І-ІІІ ст.  №3 ім. Ш. Голлоші з угорською мовою навчання. 

Присутні мали змогу почути коротку довідку про День пам'яті Героїв Крут, яку розповіла бібліотекар обслуговування Леся Патяник. Переглянули  документальний фільм "Крути 1918". Вшанували полеглих Героїв хвилиною мовчання. До присутніх звернулися  Станіслав Дерен  та Едіта Петер зі словами пам'ятати історію України та шанувати її. 

Миха́йло Євгра́фович Салтико́в-Щедрі́н справжнє прізвище: Салтиков, псевдонім Щедрін; 

Біографія

Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін (1826-1889), зарубіжний письменник, народився в родовому маєтку свого батька, в селі Спас-Кут, Тверської губернії. Вважається одним з кращих (якщо не найкращим) в російській літературі політичним памфлетистом. Письменник висміював політичні та соціальні події. У своїх здебільшого коротких творах, названих ним самим «казками», Салтиков-Щедрін показував державних діячів, які загрузли в хабарництві, наділяючи смішними образами, за це отримав від сучасників звання «майстра політичної сатири».

Великий сатирик був шостою дитиною в родині, яка належала до старовинного дворянського роду Салтикових. Його батько на чверть століття був старшим від матері, яка також належала до знаменитого, але вже не дворянського, а купецького роду. Весілля відбулося, коли матері письменника було всього п'ятнадцять років. Першим учителем Салтикова був кріпак його батьків, пізніше його навчали старша сестра, священник з сусіднього села, гувернантка і студент Московської духовної академії. У десять років хлопчик був відправлений на навчання в Московський дворянський інститут, а два роки по тому за відмінне навчання був переведений на повне державне забезпечення в Царськосельський ліцей. На той момент це був найкращий навчальний заклад в Російській імперії. Спочатку Михайло Салтиков писав вірші, але зрозумів, що лірика не для нього, і став писати прозові твори. Часто зачіпає тему дитинства, імовірно, спираючись на власний досвід, описує владний характер матері, загасання щастя в тіні цієї тиранії. Особливе місце у своїх творах Салтиков приділяв фігурі «приниженої людини», задавленої державною машиною. Як би наслідуючи гоголівські «Шинелі», автор пише твір «Заплутана справа», де барвисто описує всі тягарі звичайної людини, яка вимушено зіткнулася з бюрократичним апаратом. У 1848 році письменник був засланий до В’ятки, за свої критичні твори щодо кріпосного права і цензури, яка існувала тоді в літературі. Призначення на посаду канцелярського чиновника при губернському правлінні стало відправною точкою для швидкого зростання Салтикова як письменника. Здавалося, робота з народом, який він так яскраво

 описував у своїх творах, була саме тією справою, для якого Салтиков народився. Пізніше він напише книгу про особливості провінційного життя «Губернські нариси», в якій викладе всю красу і тяготи роботи в губернії. Там же, на В'ятці, письменник зустрінеться зі своєю дружиною, дочкою в’ятського віце-губернатора Єлизаветою Болтіною. Письменник познайомився зі своєю дружиною, роблячи для неї переклади творів іноземних авторів. Зважаючи на початок Кримської війни Салтикову було дозволено покинути В’ятку, він був зарахований до Міністерства внутрішніх справ, займався комісією Тверської й Володимирської губерній. Щоб продовжити літературну діяльність і не привертати до себе уваги поліції, автор випустив «Губернські нариси» під псевдонімом «Щедрін». Праця автора мала безпрецедентний успіх. Книга перевидавалася тричі за кілька років, а поєднання справжнього прізвища та псевдоніму стали тепер для Михайла Євграфовича одним цілим. Письменник відомий також як адміністратор, в 1858 році він був призначений на високу посаду віце-губернатора в Рязанську, потім у свою рідну Тверську губернію. Після довгих років життя письменник помер 28 квітня 1889 року і був похований поруч зі своїм другом, ще одним великим російським письменником Іваном Сергійовичем Тургенєвим. Кар'єра письменника Першим прозовим твором автора стала повість «Протиріччя», в якій він ще досить обережно відкривав свої погляди на поневолення людини людиною. Наступними знаменними романами є «Історія одного міста», «Помпадури й помпадурші» і «Господа Головльови». Також Салтиков написав безліч так званих казок, в яких алегорично висміяв пережитки суспільства свого часу.

 Цитати автора «Були, знаєте, слова, ну, совість, батьківщина, людство, інші там ще... А тепер потрудіться їх пошукати!.. Треба ж нагадати!»... «Йти вперед — важко, йти назад — неможливо».

Бібліографія 1863 - 1973 –

Помпадури й помпадурші;

1869 - 1870 - Історія одного міста;

 1875 - 1880 - Господа Головльови;

1856-1857-Губернські нариси;

 

27 січня – Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

 

У 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 60/7 "Пам'ять про Голокост", що проголосила 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту. Україна приєдналася до цього документу у 2012 році та вперше скромно відзначила Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.

Зникають покоління, які пережили страхіття масових знищень, жахливу трагедію людства - Голокост. Поволі відходить страх… Пам’ять поступово заспокоюється… Натомість виникає переживання, що невдовзі все це стане «історією», тобто перестане бути безпрецедентним актом знищення мільйонів невинних людей. Молодь – повинна знати, пам’ятати ці страшні сторінки історії людства, нашої історії. Ми маємо зробити все, щоб Катастрофа не була забута, адже віра, історія, лихоліття, відродження ідуть поруч і створюють єдину картину життя.

На сьогодні, Голокост - це уособлення людських страждань і абсолютного зла, універсальний символ травматичної події для всього людства. Зараз чимало із сучасників, батьки і діди яких не мали жодного відношення до винищення єврейського населення під час Другої світової війни мають сильні та емоційні спогади про нього, тому Тячівська районна бібліотека дає змогу нагадати про ці страшні події,  викладкою тематичної виставки під назвою "Голокост – шрам на серці людства", на якій зібрано документи тих подій.

 

 

 

 УВАГА КОНКУРС!

Шановні користувачі  просимо долучитися до обласного літературного конкурсу - есе «Я піду за тим світлом ясним…» 

 25 лютого 2021 року виповнюється 150 років з дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) – видатної української письменниці та громадського діяча, однієї з центральних постатей національної культури. Літературна спадщина Лесі Українки – органічна і невіддільна складова частина української літератури й культури.

До відзначення 150-річчя з дня народження Лесі Українки оголошується проведення обласного літературного конкурсу есе «Я піду за тим світлом ясним…».

Організаторами Конкурсу є: Комунальний заклад «Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва» Закарпатської обласної ради, Закарпатська обласна організація Національної спілки письменників України.

Конкурс проводиться з грудня 2020 року по лютий 2021 року в один тур. У Конкурсі можуть брати участь усі охочі читачі-учні 14-18 років, користувачі бібліотек Закарпатської області.

 Умови Конкурсу:

На Конкурс приймаються індивідуальні роботи українською мовою.

Есе виконується в електронному форматі, обсяг не більше трьох аркушів формату А4, шрифт – Times New Roman, 14 кеглем, 1,5 міжрядковий інтервал, без ілюстрацій. Додатковим оформленням є титульна сторінка (зразок, додаток 1 - дивись нижче).

Учасники-автори зазначають свої дані (ПІП, вік, домашню адресу, контактний телефон) на титульній сторінці конкурсної роботи.

Творчі роботи надсилаються в електронному вигляді до 15 лютого 2021 року на електронну адресу обласної бібліотеки для дітей та юнацтва mail@zodub.uz.ua.

Запрошуємо долучитися до Конкурсу, проявити свій інтерес і таланти, розвинути самостійність та оригінальність у творчій діяльності.

Додаток 1

                                    Обласний літературний конкурс есе

                                            «Я піду за тим світлом ясним...»-                 

до відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки

 

 

Конкурсна робота

«Назва твору»

 

 

Виконав (ла): ПІП,

Вік,

Домашня адреса,

контактний телефон

 

 

2021

        

                        Заходи до дня Соборності України

Протягом тижня - Книжкова виставка "На шляху до Соборності України" - центральна бібліотека для дорослих;

Протягом тижня - Книжкова виставка "Разом ми сила" - бібліотека с. Р. Поле;

21 січня – Відео презентація "Єдина країна – моя Україна" - бібліотека с. Р. Поле;

22 січня - Короткометражний фільм "Разом із власної волі" - центральна бібліотека для дорослих, бібліотека с. Лази;

22 січня - Відео презентація "Цей день в історії" - центральна бібліотека для дорослих;

22 січня - Книжкова виставка онлайн "Єдина духом Україна" – дитяча бібліотека;

22 січня - Книжкова виставка "Україна єдина" - бібліотеки с. Лази, с. Округла.

 

22 січня – День Соборності України та Свободи, свято створення незалежної Української Народної Республіки. Важливою подією на шляху до Соборності став Акт Злуки. 22 січня 1919 року на Софійському майдані Києва відбулося урочисте проголошення акта про об’єднання Західної Української Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в єдину Народну Республіку.

Пропонуємо увазі користувачів короткометражний фільм "Разом з власної волі" та переглянути книжкову виставку "На шляху до Соборності України". Метою виставки, яку підготували працівники Тячівської бібліотеки, є поглиблення знання молоді про історію виникнення свята Соборності України та Свободи, виховання патріотичних почуттів, поваги до державних свят та намагання викликати інтерес до вивчення історії України.  

 

 

"Не боротись, той не жити" до 100-річчя від дня народження Зірки Гренджі–Донської,

Закарпатської журналістки, громадського діяча.

 

 

Гренджа-Донська Зірка (справжнє ім'я Аліса); літературознавець, дослідник.

Народилася 7січня 1921 р. у м. Будапешті в родині письменника Гренджі-Донського.

В Ужгороді закінчила початкову школу, потім училася в гімназії. Закінчила навчання в Хусті (1938). У 1939 р. переїхала до Будапешта, закінчила торговельну школу, курси німецької мови.

Працювала в різних установах. У 1944 р. емігрувала спочатку до Відня, потім переїхала до Мюнхена (1945). Вчилася на філософському факультеті, з 1948 р. працювала в європейському представництві Українсько-Американського допомогового комітету. У 1950 р. з чоловіком Михайлом Данилюком емігрувала до США, оселилася в Міннеаполісі. Однак сімейне життя не склалося: чоловік залишив її з дворічним сином.

Працювала в різних установах до виходу на пенсію (1983).

Автор праць про батька, упорядник 12 томів творів В. Гренджі-Донського.

Померла в травні 2017 року в США. Похоронена 10 травня 2017 на цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Брук.

 

Інформаційні джерела про Зірку Гренджі-Донську

·                   Гренджа-Донська З. «Ми є лишень короткі епізоди…». Життя і творчість Василя Гренджі-Донського. — Ужгород: Срібна земля, 1993. — 82 с.

·                     Вегеш М. М. Гренджа-Донська Аліса Василівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.

·                     Маркусь В. Гренджа-Донська Зірка Алісія // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 208.

·                     Федака П. Зірка Гренджа-Донська // Пам'ять рідної землі. — Ужгород, 1996. — С. 296—297.

·                     Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516

 В січні ми святкуємо ще один  Новий рік, який в народі називають Старий Новий рік. Зустрічають його в ніч з 13 на 14 січня.

 Вечір напередодні Старого Нового року називається Щедрим або Маланчиним вечором і є традиційно одним з улюблених свят українців. День, 14 січня в Україні також називають Василів день (день Святого Василя). Тячівська бібліотека для дорослих пропонує увазі користувачів та відвідувачів бібліотеки переглянути виставку до свята під назвою "Закарпатські Василі в художньому слові", де вибрані книги саме закарпатських письменників, які носять ім'я Василь.

Відеопрезентація до 145 - річчя від дня народження Джека Лондона світового письменника "Життя сильніше за смерть"