Ткатство вважають одним з найстаріших напрямків народно-ужиткового мистецтва. Воно як і вишивка - дуже популярний промисел на Закарпатті. Кожен район має свої особливі орнаменти та кольори, які чітко визначають самоідентичність місцевих людей, їх традиції та побут.

    Справжнім скарбом краю є "покровиць" або коврова доріжка, де кольори та візерунки дивно переплелись і поєднали між собою знання та вміння народу з їх духовним світом.

      Традиції ткацтсва передаються в родинах з покоління в покоління, від бабусі та матері до дочки. Ці вміння береглись та примножувались в родинах.

     Нас запросили до оселі Лазівчанки Хрипти Марини вчителя (іноземної мови), та її мами Балуєвої Христини Андріївної (вчитель філолог). Христина Андріївна розповіла що успаткувала вміння ткатцтва від своєї мами та бабусі Марії, а сама навчила вже свою дочку Марину, яка вже привчає своїх дочок. У невеликій кімнаті її нехитра творча майстерня на столі різнобарвні клубки ниток, зразки готових рукотворів, ткатцкий реманент, а посередині - кросна, найголовніше знаряддя праці. Пані Марина розповіла, як вони всі разом для покровців готували клаптики тканини ( старий і непотрібний вже одяг нарізали тонкими смужками та замотували в клубки) . Господині треба було виготовити нитки та наснувати (набрати) їх на верстат, цю роботу їм допомагала майстриня Бедей Анна, яка майже лише одна в селі знає снувати. Робота клопітка бо саме від неї залежить майбутній візерунок виробу, ширина та довжина полотнища. 

      Наша майстриня Марина поділилась не лише своїми знаннями та вміннями, а й розповіла про важливість такого ремесла. Каже, як і до всієї роботи до ткацтва приступали з чистими помислами та спокійною душею.

      Споконвіку покровців ткали не один десяток метрів, бо і на придане треба , і лавицю або ладу прикрити та й підлогу застелити. Про те все менше людей, які опанували це мистецтво, ще менше охочих ним займатись. Магазини надають досить широкий вибір всілякого текстилю, тому немає потреби так трудитись. Але чи зрівняється якась заводська річ з цим неповторним виробом, обігрітим людськими руками. Добре що є ще такі майстрині в наших мальовничих Лазах, які продовжують наші традиції і навчають інших.