24 лютого виповнюється 365 днів від початку злочинного повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку Москва розпочала проти України 9 років тому з окупації Криму у 2014 році.

Своєю збройною агресією Росія розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки, встановлену після Другої світової війни. Світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Цей режим назвали «рашизмом» для означення псевдоідеології, замішаної на поєднанні ідей фашизму й більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, що прикриваються «православ’ям» та «величчю російської культури».

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зірвало маску з агресивного путінського режиму, що 9 років прикидався «миротворцем» та «третьою стороною» у війні на сході України, поширюючи на весь світ дезінформацію, брехню про «Донецьку та Луганську народні республіки», які насправді є підконтрольними Москві окупаційними режимами в Донецькій та Луганській областях України. Путін намагався переконати світ, буцімто в Україні триває «громадянська війна».

Ми, українці, тримаємо оборону й демонструємо волю перемогти ворога, чим доводимо спроможність протистояти російській військовій агресії, ми об’єднали зусилля у лавах Збройних сил України, Національної гвардії України, масового волонтерського руху, а також на дипломатичному, інформаційному, історичному та інших фронтах.

Протягом цих пекельних 366 днів криваві окупанти вбили 487 наших дітей, поранили – 954, зниклими вважаються 345 неповнолітніх. Внаслідок військової агресії росії загинуло понад 8 тисяч цивільних, 13 тисяч людей зазнали травм. «Небесне військо» поповнили понад 13 тисяч наших захисників. Мільйони українців були змушені покидати свої домівки і тікати за кордон, рятуючи власні життя.  Російські окупанти вщент зруйнували понад 170 тисяч будинків. Частково окупували території Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей.

Попереду багато боротьби, але ми точно знаємо, що вийдемо з неї переможцями, бо здобули найголовніше – національну єдність заради спільної мети, незламність і віру в Україну та мужніх героїв, що боронять її кордони. Ми викарбували свій, український генетичний код, який не під силу зламати російським терористам.

Наш героїчний опір – це боротьба не лише за фізичне виживання Українського народу та свободу країни, а й за власну ідентичність і цінності нашого суспільства як частини європейської спільноти.