"СНІД - біда одна, проблема спільна"

 

"СНІД - біда одна, проблема спільна"

1 грудня Всесвітній день боротьби зі СНІДом . Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороби, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливої хвороби. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія СНІД (синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує  справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу. Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

У всьому світі говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий,  говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

 А ми маємо пам'ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

В Тячівській бібліотеці для дорослих, до уваги користувачів, діє інформаційна виставка "СНІД - біда одна, проблема спільна", де висвітлена тема цієї страшної хвроби.

 

"Голодомор крізь призму пам'яті і болю"

"Голодомор крізь призму пам'яті і болю"

Рік 1932-1933 рр. найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі. Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни - в самому центрі Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було? Сьогодні ми знаємо, що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна - задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос. Війна - щоб зруйнувати віковічні основи народної моралі, витруїти в серцях людяність. І натомість посіяти в душах, жорстокість, підозрілість і неміч духовну. Вісім мільйонів зморених голодом дітей України - ось наслідки цієї війни. Їм - неоплаканим, їм не відспіваним, їм - похованим у спільних могильниках ... Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани - присвячуємо день пам'яті і скорботи.

До дня пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій у читальній залі Тячівської бібліотеки для дорослих діє книжкова виставка-реквієм "Голодомор крізь призму пам'яті і болю", яка 27 листопада 2021 буде перенесена до Будинку культури  м. Тячів.

       Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів. Голодомор в Україні визнаний геноцидом на законодавчому рівні і в судовому порядку. Історики називають причиною голоду репресивну політику хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада. Таким чином влада хотіла упокорити українців, остаточно ліквідувати спротив режиму та боротьбу за відродження власної державності. Від Голодомору в Україні померло щонайменше 3,9 мільйона людей. Кількість жертв у всьому СРСР оцінюють у близько сім мільйонів

   Бібліотека пропонує незамінні видання від УІК  для дослідників геноцидів та всіх, хто зацікавлений у пізнанні однієї з найтривкіших хвороб людства:

Олеся Стасюк Нариси про Голодомор.  Безумовно, Голодомор-геноцид 1932–1933 років – це лише один епізод у набагато довшій та складнішій історії примусу, придушення та насильства проти українців з боку комуністичного режиму, але оскільки предметом розгляду є саме він, то хотілося б почати з розуміння суті цього злочину.

 Василий Марочко, Ольга Мовчан. Хроніка Голодомору в Україні.  Голодомор є трагедією такого масштабу, що осягнути його надзвичайно важко. Підходити до вивчення голоду 1932–1933 рр. в Україні можна по-різному – читаючи праці істориків чи спогади простих людей, вивчаючи збірки оригінальних документів, кіно- та фотохроніку тих років. Мабуть, найчіткіше розуміння подій Голодомору може дати просто послідовний, день за днем, перелік фактів та подій, що відбувались в Українській СРР у 1932–1933 рр. Саме такою хронікою є ця книжка. Автори на основі величезного обсягу матеріалів відновили послідовність подій, що вилились у небачений до цього злочин комуністичної влади проти українського народу. Для старшокласників, педагогів краєзнавців та усіх, кому не байдуже трагічне минуле українського народу.

Адам Джонс. Геноцид. Вступ до глобальної історії «Геноцид. Вступ до глобальної історії» — це наймасштабніший за своїм охопленням посібник із проблем геноциду серед усіх, що видані дотепер. У цій унікальній книжці, яка відображає найновіші підходи в дисципліні genocide studies, геноцид розглядається водночас і як історичне явище, і як теоретичний та правовий концепт. Автор докладно розкриває витоки, глибину і людський вимір трагедій, що сталися на різних континентах, висвітлює роль війни, імперіалізму та соціальних революцій у розпалюванні геноцидного полум’я. Адам Джонс також приділяє увагу проблемам історичної пам’яті, ініціативам із відновлення правди і справедливості, стратегіям гуманітарних інтервенцій і запобігання новим злочинам. Книжка представляє феномен геноциду в перспективі соціальних наук: психології, соціології, антропології, гендерних студій, політології та теорії міжнародних відносин.

Всеукраїнський тиждень професійного інформування

Сьогодні, 22 листопада, в рамках проведення Всеукраїнського тижня професійного  інформування, в Тячівській бібліотеці для дорослих, відбулася зустріч з заступником начальника відділу активної підтримки безробітних  Тячівського районного центру зайнятості Любов’ю Попович  та начальником Тячівського РТЦК та сп Андрієм Олещуком , сержантом Михайлом Бенцою. Тема зустрічі – "Сучасний бібліотечний простір "Територія пізнання".

На зустріч була запрошена учнівська молодь, а саме учні Тячівського професійного ліцею, за спеціальністю кухар-офіціант - І курс, група №3 з заступником директора по НВР Аліною Мовнар та психологом Крістіною Бокоч.

 

                 Інформаційна довідка щодо відзначення Дня Гідності та Свободи

Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

Саме сьогодні ми маємо проявити свою любов до рідної України. Зараз нашій країні  потрібно бути єдиною та згуртованою.

Трагічні події в Україні, починаючи з листопада, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня та воїни, які загинули і гинуть у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави.

21 листопада 2013-го року на Майдані Незалежності у Києві розпочалася акція протесту проти рішення Кабінету Міністрів України призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Спочатку зібралося декілька сотень, а вже 24 листопада – понад сто тисяч прихильників євроінтеграції. Після того як 29 листопада на Євромайдані відбувся мітинг із закликом до відставки уряду та дострокових парламентських виборів, влада застосувала силу. 30 листопада вночі відбувся кривавий розгін майданівців. Стало зрозуміло, що країна рухається до  авторитаризму, засадничі принципи якого відчуло на собі українське суспільство: зневага до прав людини, корупція, свавілля правоохоронних органів, репресії проти незгідних. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими.  

18-20 лютого – в найтрагічніші дні Революції, сталися сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок, снайпери вбили понад 70 євромайданівців, які стали Героями Небесної сотні.

Вночі на 22 лютого тодішній президент Янукович втік з України. Відбулися  позачергові президентські вибори, які засвідчили європейський вектор орієнтації. Україна вдруге отримала шанс для цивілізаційного вибору, демократії,  очищення від впливу тоталітарного, людиноненависницького  комуністичного минулого.

На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів.

 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про День Гідності та Свободи». Метою запровадження пам’ятної дати є утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.

 Тячівська бібліотека для дорослих та бібліотеки-філії пропонує до уваги користувачів   патріотичну книжкову виставку-інсталяцію "Герої не вмирають",  на якій представлені документи на тематику цих подій.

 

 

 

 

Рубрика бібліотеки "Новинки від УІК"

 Рубрика бібліотеки "Новинки від УІК"

Знайомтесь 2 видання краєзнавчого письменника, лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця, які вже чекають на наших читачів!!!

"ДІТИ ПАПОРОТІ" - ця книга, про жало війни в серці, про любов і кохання, про муки і радість творчості та служіння науці, про Дім, у якому живе душа, про мову птахів, про дикі черешні, прадавні, як світ, трави і вино першого тиску… Про те, що в житті рано чи пізно, навіть досить пізно – щось відбувається вперше. І після того ти ніколи вже не будеш колишнім.

"ІСТОРІЇ" - це реальні історії про реальних жінок і чоловіків. Історії служіння меті і мрії, історії духовного пошуку, а нерідку й духовного подвигу. Немає секрету щастя і хисту. Немає загадки долі. Є загадка любові. І ці люди все життя розгадували її. І служили їй - любові до людини, до Бога, до природи, до ремесла, до мистецтва... Люди звичайні і водночас незвичайні у своїх високих устремліннях. Крім того, ця книга є спробою торкнутися таїни таїн, дару, що зветься - Кохання. І як осявало життя відомих, харизматичних людей. Навіть великих кохання робить слабкими і вразливими, позаяк руйнує укріплення, які ми зводимо довкола совїх сердець. Для одних це пломінець свічі, для інших - рушійна стихія, що перекраює знакову особливість, а з нею нерідко і хід історії людства.

 

Рубрика книги-ювіляри продовжує знайомити читачів з цікавими книгами.

65 років з дня виходу повісті Олександра Довженка  "Зачарована Десна". Автобіографічна повість «Зачарована Десна» містить спогади Олександра Довженка про дитинство в рідному селі на Чернігівщині. Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річки Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя. Автор змальовує свої перші кроки пізнання життя, «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих…», свою родину, торкається питання релігії.  «Зачарована Десна» є лебединою піснею автора.

 

Бесіда-зустріч у рубриці "Постаті Тячівщини, що надихають" з поетесою м. Тячів Маргаритою Борисенко

 Днями відбулася чергова бесіда-зустріч у рубриці "Постаті Тячівщини, що надихають" з чудовою, доброзичливою поетесою з м. Тячів Маргаритою Борисенко.

Бесіда, у формі діалогу, пройшла за чашкою запашного чаю в читальній залі Тячівської бібліотеки для дорослих. Вела бесіду головний методист Наталія Нодь.

Розпочалося інтерв’ю з традиційного запитання до поетеси.

-         Пані Маргарито, коли ви вперше відчули потребу у написанні віршів?

-         Перший свій вірш  написала, коли мені виповнилося  20 років.  Вірш, написаний російською мовою і називався "Медсестра". Вірш присвяченій нелегкій професії медсестри. В моєму розумінні медсестра – порівнюється з сестрою, яка завжди допоможе, утішить, вислухає. Так і медсестра повинна бути милосердна, допомагати пацієнтам  одужати. Це незамінний помічник лікаря.

А взагалі писати я полюбляла з дитинства, складала невеликі віршовані куплети про природу. Родом я з Виноградівщини с. Широке з багатодітної сім’ї робітників. В нас вдома був великий сад, ми часто з братом та сестрами гралися в ньому, і там я черпала енергію для написання невеликих віршиків.

-         Коли вийшла ваша перша збірка?

-         Перша збірка "Поезія душі моєї " вийшла у 2017 році, а другий збірник з тією ж назвою 2019 року.  Допомагала мені у випуску збірки моя внучка Ніколетта, яка проживає у м. Києві.

-         Доречі, про дітей та онуків. Скажіть, скільки у вас дітей, онуків і чи є правнуки?

-          У мене 2 донечки Світлана і Олеся,  5 онуків і поки що один правнук, якому буде 2 рочки.

-         Розкажіть трохи про ваше життя, чоловіка, роботу?

-         У 1971 році зустріла свого чоловіка Володимира, його направили служити на прикордонну заставу у с. Вишково, Хустського району. А мене по закінченні медичного училища направили на роботу медсестрою у це саме село у дитячу лікарню, де ми і познайомилися. Він був Білорусом, разом прожили 45 чудесних років. В м. Тячів, ми переїхали у 1982 році, де Володимир дослужився  до звання старшого прапорщика.

-         Як складалося життя з воєнним ?

-         Прекрасне було життя, він любив свою роботу, але сім’я для нього була завжди на першому місці.

У мене великий робочий стаж - 31 рік працювала у лікарні с. Вишкова, згодом допомагаючи донькам з онуками пішла на пільгову пенсію як медик. Як внуки підросли стала на роботу у Тячівську ЗОШ №2, там працювала 18 років, аж  до заслуженого відпочинку.

-         Хтось з вашої родини пішов шляхами чоловіка, на воєнну службу?

-         Нажаль ні, є лише зі сторони чоловіка.

У нас сім'я багатонаціональна: я - українка, чоловік - білорус, сват старшої доньки - угорець, сваха - росіянка.

-         Про що найбільше полюбляєте писати?

-         Про природу, про людей, милосердя. У віршах звертаюся до  людей, закликаю їх бути милосердними, добрими, любити один одного, тоді буде мир на Землі. Люблю писати про Тячів, про берег р. Тиси, про дитинство, про хату, про горіх, який я дуже любила та ін.

-         Ви публікуєтеся в соціальних мережах?

-         Два роки поспіль, кожну п'ятницю, на сторінці фейсбук публікую свої вірші. Багато віршів в мене присвячених різним датам, подіям. Привітання пишу на всі моменти, на дні народження, до дня медика, дня вчителя, дня прикордонника. Вже в мене у творчому 150 доробку віршів, тому літом планую випустити третю збірку.

-         У вас багато онуків, та є один правнук. Чи плануєте писати вірші для дітей в майбутньому?

-         Так планую, мій внучок, якому скоро 10 років, нещодавно теж написав віршика, який присвятив мамі, я трішки скорегувала і ось, що вийшло:   "Моя мама, як зірочка у небі,

світить і горить,

вона мені все віддає,

бо вона мною живе".

Взагалі, з онуками, намагаюся проводити як найбільше часу, граюся з ними, гуляю, розказую їм про життя, як було раніше, показую їм красу природи, вчу розмовляти та прислухатися до природи, як шумлять листочки, як біжить вода, співають птахи та ін.

-         Де черпаєте натхнення?

-         Я повсюди бачу позитив, навіть просто гуляючи містом. Для мене любов живе в усьому, її потрібно просто відчути.

-         Дякую вам, пані Маргарито, за приємну, щиру, теплу бесіду. Ви чуйна і любляча людина, ваша енергетика дуже доброзичлива і передає людям відчуття спокою.

-         І вам дякую, бажаю вашій бібліотеці процвітання, побільше вдячних читачів, адже книга - найбільший скарб, який був з споконвіку у людства.

 

Головний методист Наталія Нодь

 

    В День української писемності та мови традиційно проводяться різноманітні заходи в бібліотеках. Сьогодні, в Тячівській бібліотеці для дорослих  присутні учні школи 9-А класу ім. В. Гренджі-Донського з класним керівником Наталією Ковч переглянули відеоролик "Будь в тренді - читай українське", ознайомились  з книжковою виставкою "Там, де живе рідна мова, живе український народ". Всім сподобалася пізнавальна вікторина "Вгадай антонім". Бібліотекар з обслуговування Леся Патяник  насамкінець прочитала повчальну гумореску про мову "Кухлик"  Павла Глазового.

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо - і куди б ти не пішов твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Сьогодні свято української мови та писемності, день, коли у нас є нагода вклонитися Слову в його красі та виразності, влучності та розмаїтті. Мова, душа нації, увібрала крапельки, струмочки, потічки слів, приказок, думок, текстів, живого спілкування. Державність мови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в одну націю, це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку держави.

Тячівська бібліотека для дорослих представляє вашій увазі книжкову виставку "Там, де живе рідна мова, живе український народ". Виставка знайомить користувачів з історією походження, культурою та розвитком становлення української мови, тут же можна дізнатися про творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, першого українського історика, ченця Києво-Печерської Лаври Нестора Літописця. У запропонованих виданнях розглядаються питання фонетики, орфографії, правопису та стилістики сучасної української мови.

4 нові видання у рубриці "Новинки від УІК"

Наближається День української писемності та мови, і з цієї нагоди, ми пропонуємо вам 4 нові видання у рубриці "Новинки від УІК":

1.     Ярослав Радевич-Винницький "Історія української мови"

2.     Олександра Сербенська "Голос і звуки рідної мови"

3.     Іван Ющук "Мова – найбільший скарб"

4.     Зеновій Терлак "Пунктуаційний словник-довідник"

Знайомтесь з виданнями і вдосконалюйте мову разом з нами

Олександра Сербенська "Голос і звуки рідної мови"

У книжці «Голос і звуки рідної мови» викладено матеріал, що поглиблює знання з фонетики та фонології, розширює обрії бачення природи нашого усного мовлення. Подано відомості про таке складне і багатоаспектне явище, як людський голос. Розкрито значення важливих елементів комунікації, пов’язаних із поняттями слухати – чути – мовчати.

Переборюючи стереотипне уявлення про звук, авторка прагне показати сучасне розуміння цього феномену; звертає увагу на явище звукосимволізму, що десятиліттями було зігнороване як розділ науки про мову.

Значну увагу зосереджено на основних параметрах такої характерної ознаки української мови, як милозвучність, а також на маловідомих нашій освіченій громадськості фактах, пов’язаних з історією створення нашої старослов’янської азбуки – кирилиці.

Олександра Сербенська — українська мовознавиця, докторка філологічних наук, професорка кафедри телебачення і радіомовлення Львівського національного університету ім. Івана Франка, професорка кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства. Авторка понад 200 публікацій з питань української термінології, культури української мови, лінґводидактики, франкознавства, зокрема словників, посібників, монографій.

Ярослав Радевич-Винницький "Історія української мови"

Книга містить нариси життя і діяльності видатних особистостей неукраїнського походження, які позитивно вплинули на визнання, утвердження і розвиток української мови та її літературної форми. Видання адресоване широкому колу читачів, які цікавляться історичним шляхом української мови.

Іван Ющук "Мова – найбільший скарб"

У статтях збірника йдеться про походження й історичний розвиток української мови, висвітлюються питання про її структуру, логіку й закономірності побудови, про зв’язок мови з мисленням, про роль письменників, зокрема Тараса Шевченка, в її збагаченні й утвердженні. Дано деякі рекомендації щодо вивчення рідної мови в школі. Через етимологію знакомитих для українців назв та імен розкрито її заглибленість у давнину.

 

Зеновій Терлак "Пунктуаційний словник-довідник"

Пропонований довідник – перше видання такого типу, створене на українському мовному матеріалі. У ньому використано словникову форму для розкриття особливостей української пунктуації. Реєстр словника містить службові та самостійні частини мови, перед якими чи після яких потрібно ставити певний розділовий знак, а також слова, словосполучення чи цілі синтаксичні конструкції, які потребують у тексті відокремлення. До складу реєстрових слів включено і перелік типових розділових знаків із правилами пунктуації при них. Для викладачів і студентів вищих шкіл, учителів та учнів середніх навчальних закладів, працівників засобів масової інформації, а також усіх, хто працює зі Словом і бажає удосконалити своє писемне мовлення.

 

Поетична година "Над пам'яттю роки не владні" присвячена 77-й річниці вигнання нацистських окупантів з України за участі користувачів бібліотек Тячівської ТГ відбулася в галереї ім. Ш. Голлоші

Виставка-пам' ять "Читаємо!Згадуємо!Віддаємо шану! "

Робочий тиждень у КЗ «Тячівська публічна бібліотека» розпочався з теплої та душевної творчої зустрічі з поетесою, педагогом, багатогранною і неординарною особистістю – Надією Танчинець-Чендей із Новоселиці.

На захід запросили вихованців Тячівського професійного ліцею, разом з майстром виробничого навчання Л.Л.Губановою, творчих людей з Хуста і Тячева. На зустріч прийшли також доньки поетеси Оксана і Любов.

Модератором бесіди стала методистка книгозбірні Наталія Нодь, яка ставила поважній гості запитання про творчість і життя, джерела натхнення та секрети життєлюбства й оптимізму, якими авторка володіє повною мірою.

Розповідаючи про себе, Надія Танчинець відзначила, що народилася «в грунях», і змалку бувала з батьком на навколишніх полонинах, пройнявшись красою та могутністю рідної природи. 

За фахом поетеса – фізик. Поезію любила завжди, однак сама не думала, що теж писатиме. Муза прийшла вже після 40-ка – як сама пояснює, була потреба виговоритись, і поезія стала рятівним колом. Першу збірку віршів під назвою «Думки вголос» набрали на невеликому поліграфічному підприємстві у Тячеві у 2003 році. Відтоді й почалося… Перші вірші друкувала і у «Дружбі». Таємниці красного письменства, каже, спеціально не опановувала, хіба що більш досконало вивчала правопис та граматику, а вірші відчуває, швидше, душею і як фізик – «хвилями». У 2020 році в Ужгороді вийшла збірка поезій Н.Танчинець-Чендей під назвою «Ріки серця».

Про свою творчість поетеса відгукується скромно:

«Я не кажу, що я поет, бо не маю до того освіти, але висловити свої емоції та почуття у віршах вмію. Особливих тем у мене немає, це може бути все, що хвилює у певний момент, навіть, до прикладу, коли їду на велосипеді в сусіднє село. Пишу тоді, коли саме проситься на папір». 

Натхненницями творчості Надії Танчинець-Чендей, за її словами, були діти – дві доньки і син. Саме материнські переживання й тривоги були мотивами перших ліричних спроб поетеси – заримованих смс-повідомлень та пісень для шкільних подій. І зараз, на зустрічі, пролунала пісня авторства новоселицької поетеси у її спільному з доньками виконанні.  Чимало віршів поетеси присвячені саме дітям.

Дуже рідко пані Надія пише на замовлення – як виняток, пісню до Дня села, ювілею школи. А ще створює мелодії для пісень. 

Окрім написання віршів, ще однією потребою майстрині слова, ба навіть залежність, є походи у гори. Почала «підкорювати себе», долаючи вершини, у 2012 році – коли мала серйозні проблеми зі здоров’ям. Почала одразу зі стрімкої ґорґа́нської Стримби, 1719 метрів заввишки, що поблизу Колочави. Спершу було нелегко, але потім втягнулася. Карпати «вилікували», тож зараз Надія Танчинець-Чендей бодай раз на місяць іде в похід «між небом та землею», незважаючи на пору року й погодні умови. І всіх закликає слідувати власному прикладу. На високогір’ї теж народжуються прекрасні вірші, присвячені мальовничим краєвидам.

На зустрічі звучали й авторські пісні під гітару у виконанні подруги п.Надії – талановитого барда-виконавиці Вікторії Сливки з Хуста. На рідній Хустщині п.Вікторія є постійною учасницею творчих зустрічей та культурних подій. У Тячеві виступала вперше і зачарувала присутніх філософською глибиною та ліричністю власних пісень.  

Учасники зустрічі ділились враженнями та думками, слухали вірші у прочитанні авторки, насолоджувались живим невимушеним спілкуванням під чай та каву.

Стаття Н. Маджари