пʼятниця, 12 листопада 2021 р.

Бесіда-зустріч у рубриці "Постаті Тячівщини, що надихають" з поетесою м. Тячів Маргаритою Борисенко

 Днями відбулася чергова бесіда-зустріч у рубриці "Постаті Тячівщини, що надихають" з чудовою, доброзичливою поетесою з м. Тячів Маргаритою Борисенко.

Бесіда, у формі діалогу, пройшла за чашкою запашного чаю в читальній залі Тячівської бібліотеки для дорослих. Вела бесіду головний методист Наталія Нодь.

Розпочалося інтерв’ю з традиційного запитання до поетеси.

-         Пані Маргарито, коли ви вперше відчули потребу у написанні віршів?

-         Перший свій вірш  написала, коли мені виповнилося  20 років.  Вірш, написаний російською мовою і називався "Медсестра". Вірш присвяченій нелегкій професії медсестри. В моєму розумінні медсестра – порівнюється з сестрою, яка завжди допоможе, утішить, вислухає. Так і медсестра повинна бути милосердна, допомагати пацієнтам  одужати. Це незамінний помічник лікаря.

А взагалі писати я полюбляла з дитинства, складала невеликі віршовані куплети про природу. Родом я з Виноградівщини с. Широке з багатодітної сім’ї робітників. В нас вдома був великий сад, ми часто з братом та сестрами гралися в ньому, і там я черпала енергію для написання невеликих віршиків.

-         Коли вийшла ваша перша збірка?

-         Перша збірка "Поезія душі моєї " вийшла у 2017 році, а другий збірник з тією ж назвою 2019 року.  Допомагала мені у випуску збірки моя внучка Ніколетта, яка проживає у м. Києві.

-         Доречі, про дітей та онуків. Скажіть, скільки у вас дітей, онуків і чи є правнуки?

-          У мене 2 донечки Світлана і Олеся,  5 онуків і поки що один правнук, якому буде 2 рочки.

-         Розкажіть трохи про ваше життя, чоловіка, роботу?

-         У 1971 році зустріла свого чоловіка Володимира, його направили служити на прикордонну заставу у с. Вишково, Хустського району. А мене по закінченні медичного училища направили на роботу медсестрою у це саме село у дитячу лікарню, де ми і познайомилися. Він був Білорусом, разом прожили 45 чудесних років. В м. Тячів, ми переїхали у 1982 році, де Володимир дослужився  до звання старшого прапорщика.

-         Як складалося життя з воєнним ?

-         Прекрасне було життя, він любив свою роботу, але сім’я для нього була завжди на першому місці.

У мене великий робочий стаж - 31 рік працювала у лікарні с. Вишкова, згодом допомагаючи донькам з онуками пішла на пільгову пенсію як медик. Як внуки підросли стала на роботу у Тячівську ЗОШ №2, там працювала 18 років, аж  до заслуженого відпочинку.

-         Хтось з вашої родини пішов шляхами чоловіка, на воєнну службу?

-         Нажаль ні, є лише зі сторони чоловіка.

У нас сім'я багатонаціональна: я - українка, чоловік - білорус, сват старшої доньки - угорець, сваха - росіянка.

-         Про що найбільше полюбляєте писати?

-         Про природу, про людей, милосердя. У віршах звертаюся до  людей, закликаю їх бути милосердними, добрими, любити один одного, тоді буде мир на Землі. Люблю писати про Тячів, про берег р. Тиси, про дитинство, про хату, про горіх, який я дуже любила та ін.

-         Ви публікуєтеся в соціальних мережах?

-         Два роки поспіль, кожну п'ятницю, на сторінці фейсбук публікую свої вірші. Багато віршів в мене присвячених різним датам, подіям. Привітання пишу на всі моменти, на дні народження, до дня медика, дня вчителя, дня прикордонника. Вже в мене у творчому 150 доробку віршів, тому літом планую випустити третю збірку.

-         У вас багато онуків, та є один правнук. Чи плануєте писати вірші для дітей в майбутньому?

-         Так планую, мій внучок, якому скоро 10 років, нещодавно теж написав віршика, який присвятив мамі, я трішки скорегувала і ось, що вийшло:   "Моя мама, як зірочка у небі,

світить і горить,

вона мені все віддає,

бо вона мною живе".

Взагалі, з онуками, намагаюся проводити як найбільше часу, граюся з ними, гуляю, розказую їм про життя, як було раніше, показую їм красу природи, вчу розмовляти та прислухатися до природи, як шумлять листочки, як біжить вода, співають птахи та ін.

-         Де черпаєте натхнення?

-         Я повсюди бачу позитив, навіть просто гуляючи містом. Для мене любов живе в усьому, її потрібно просто відчути.

-         Дякую вам, пані Маргарито, за приємну, щиру, теплу бесіду. Ви чуйна і любляча людина, ваша енергетика дуже доброзичлива і передає людям відчуття спокою.

-         І вам дякую, бажаю вашій бібліотеці процвітання, побільше вдячних читачів, адже книга - найбільший скарб, який був з споконвіку у людства.

 

Головний методист Наталія Нодь

 

Немає коментарів:

Дописати коментар

  Інформаційні матеріали до Дня пам'яті Героїв Крут -105     У 1917 році постала Українська Центральна Рада, згодом була створена Ук...