15 лютого 2018 року  до дня Вшанування учасників бойових дій на території інших держав у читальній залі Тячівської районної бібліотеки  відбулася хвилина пам’яті та патріотизму "Вічна біль – пекуча пам’ять" з учнями Тячівського професійного ліцею біля книжкової виставки з назвою "Їх долі відпалені війною".  Завідуюча відділу обслуговування  підкреслила, що афганська війна не стала загальною бідою нашого народу, а залишилася бідою тільки тих, хто в ній приймав участь. Для більшості людей вона далека, чужа і невідома. Близько 4 тисяч молодих хлопців – українців загинули на тій війні, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти.

Також цього дня користувачі та відвідувачі бібліотеки мали змогу подивитися на телеекрані в читальній залі бібліотеки  документальний фільм "Афган 1979-1989".

Афганістан… Він став синонімом людського лиха. Десять років (1979-1989) збройного протистояння в Афганістані виявилися чи не най тривалішою локальною війною ХХ століття, в якій брали участь і наші земляки. Саме тоді, наприкінці 1979 року, з наших закарпатських домівок почали брати в Афганістан перших солдатів строкової служби й продовжували забирати їх ще протягом довгих дев’яти років. Жоден військовий призов не обходився без страшного в ті часи слова "Афган", а на Закарпаття систематично привозили цинкові труни з понівеченими тілами. Їм, двадцятилітнім, було незрозуміло, за які високі ідеали на чужій, щедро политій кров’ю землі гинуть їх побратими. Вони не могли збагнути необхідності вбивати тих, хто чинив опір у власних оселях.

"Афганська" війна поволі забувається новими поколіннями, але для тих, хто воював, і для тих, хто їх чекав з того пекла, Афган ніколи не закінчиться.