У квітні 1710 року, 310 років тому, на козацькій раді в Бендерах (Молдова) гетьманом Війська Запорозького було обрано Пилипа Орлика.

Булаву він отримав у скрутний час, після поразки українсько-шведського війська під Полтавою у 1709 році та смерті свого попередника – Івана Мазепи. Таким чином, став першим гетьманом України в еміграції.

Пилип Орлик зробив блискучу кар’єру генерального писаря за гетьманування Івана Мазепи. Сучасники згадували про нього як про взірець освіченості та ерудиції. Отримавши освіту в єзуїтській Віленській академії та Київському колегіумі, за життя він вивчив німецьку, латинську, шведську, польську, церковнослов’янську та османську мови. Добре знав античну, християнську літературу та мав здібності до барокової поезії.

Його обрання супроводжувалося прийняттям «Пактів та конституції законів і вольностей Війська Запорозького» – збірки основних положень і законів Українського гетьманства. Цей документ став вагомим досягненням української політичної думки.