5 квітня виповнюється 75 років від дня народження закарпатського поета Василя Петровича Бухала, який народився в Українських Карпатах на Мараморощині у с.Теребля Тячівського району Закарпатської області.

 Він належить до тієї частки верховинської української людності Закарпаття, що наче птахи у вирій, але ранньою весною, розлітається по далеких чужинних усюдах у пошуках роботи, аби пізньої осені, зі справжнім пташиним вирієм, повернутися до родинного вогнища з теплом на всю довгу зиму. А словесне, поетичне, мистецтво ще зі шкільної парти залишається при тім його надійним оберегом, невід’ємним складником його єства.

Вірші Василя Бухала - явище небуденне навіть на тлі всього українського поетичного розмаїття. Вони виразно позначені органічною злитністю особистих трудів і днів автора як із долею вічного заробітчанина-закарпатця, ніби приписаною йому зінице, так і з глибинним народним звичаєвим й художнім ґрунтом.

У літературу він увійшов не від поетичних зразків, не від літератури, а із внутрішньої спонуки явити світові словесний образ зовнішнього світу, що пройшов крізь власне серце. Як поет він і починав із творення свого зліпку рідного краю:

Країна гір, зелена і казкова —

Тереблі річки невловимий плин

І коломийки жартівлива мова

Та неба плин над щоглами ялин.

Художницький погляд Василя Бухала на світ - не погляд із середини, погляд творця, що є часткою того селянства, яке представляє.

Помер поет 2 березня 2020 року і похований в своєму рідному селі.