Рубрика "Новинки нашої бібліотеки від УІК"  

                   МАРІЯ МАТІОС

                   БУКОВА ЗЕМЛЯ

Довгоочікуваний новий роман провідної української пись­мен­ниці Марії Матіос «Букова земля» — це пронизлива, глибока і зухвала сага завдовжки у 225 років, пропущена через перехресні історії п’яти родин різного суспільного рівня і статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов’язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Недаремно авторка означила жанр свого твору як роман-панорама. Географія його подій простягається від крихітного буковинського хутора Сірук — до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна. А обрамленням цього класичного роману виступає особливий сюжет зі Станиці Луганської літа 2014 року. І як завжди у книжках Марії Матіос, окремим персонажем є мова з її неповторною лексич­ною розкішшю і гуцульським чаром.

Це неймовірний роман, над яким письменниця працювала 10 років. Справжня, невигадана, жива історія рідного краю. Історія неймовірних людей. Історія, яку потрібно знати і пам’ятати. Історія, яка не може залишити нікого байдужим, тому що вона - наша спільна. Перша частина книги дуже насичена історичними фактами - тому читається повільно. Друга частина - вже у звичній манері Марії Матіос описує період, коли Друга світова війна закінчилась, але для гуцулів продовжується війна з новою владою. Персонажі неймовірні... Як можуть одні люди будувати, створювати краще майбутнє і ніби такі ж самі люди - нещадно нищити, без жалю, не допускаючи найменших докорів сумління. Як у критичній ситуації одна людина не здається, бореться, не боїться, а інша зраджує своїй вірі, своїм друзям, самій собі. Але хто може судити в час, коли нікому не можна довіритись? Вся книга сповнена неймовірною любов’ю до Батьківщини - і це передається читачеві. 

Книги отримані завдяки Українському інституту книги 

#УкраїнськийІнститутКниги

#Нові_книги_у_бібліотеці

#українськийінституткниги

#книги_за_Державною_програмою

#Державна_програмаУкраїнська_книга

Рубрика "Новинки нашої бібліотеки від УІК" 

 Ліна Костенко "Скіфська одіссея. Поема-балада"

Герой поеми-балади Ліни Костенко «Скіфська одіссея» – молодий Грек з Ольвії – два з половиною тисячоліття тому рушив у плавання Дніпром-Борисфеном у напрямку майбутнього Києва, пізнаючи грецький і скіфський світи Припонтиди. А це був і час народження Європи серед мурів Афін. У поемі, написаній іскрометно й іронічно, постає багатостолітня – реальна й міфічна – стихія творення України на стику західної і східної цивілізацій, а сама Україна бачиться як невід’ємна частина середземноморської культури. Ця поема набуває особливої гостроти сьогодні, оскільки з анексією Криму Росія відібрала також античне минуле України, перетворивши сонячну землю мандрів Геродота на зону зненависті й мілітаризму. Культурологічні аспекти поеми коментуються в Енциклопедії «Скіфської одіссеї». Книжку оформлено офортами художника і майстра скіфсько-грецького ленд-арту Володимира Бахтова.
Для широкого читацького загалу.

Григорій Сковорода "Байки Харківські"

Ця книга говорить з читачем багатьма голосами і багатьма мовами. 30 байок Григорія Сковороди, написані староукраїнською мовою у 70-х роках XVIII століття, перекладені сучасною українською Назаром Федораком та проілюстровані творчою майстернею «Аґрафка». Сковорода до кожного з текстів написав своє ж пояснення силу і у книзі ці сили посідають рівнозначно важливе місце з байками й ілюстраціями. Читач зануриться в інтелектуальну і візуальну мандрівку крізь епохи античності, бароко та сьогодення. Ілюстрації до кожної з байок поєднують у собі традицію і новаторство, класичні графічні техніки з сучасними експериментами. Тут давні барокові гравюри транспоновані у цифрову еру, немов би хтось надіслав їх з минулого за допомогою бінарного коду. Кожен образ це візуальний ребус із багатьма прихованими символами, алюзіями з Біблії, цитатами автора і латинськими прислів’ями.

Книги отримані завдяки Українському інституту книги 

#УкраїнськийІнститутКниги

#Нові_книги_у_бібліотеці

#українськийінституткниги

#книги_за_Державною_програмою

#Державна_програмаУкраїнська_книга

Сьогодні, 29 березня 2021 року  на платформі  Zoom відбувся тренінг "Як організувати захід онлайн"

Організатором тренінгу виступила Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім. Ф.Потушняка

В тренінгу взяли участь працівники Тячівської бібліотеки для дорослих, для дітей, бібліотек с. Р. Поле та с. Лази

     Рубрика "Новинки нашої бібліотеки від УІК" 

     

     Данило Яневський 

   Грушевський, Скоропадський, Петлюра  

    Однією з найбільш драматичних сторінок історії України стали національно-визвольні змагання 1917-1921 років. Вперше за багато років Україна отримала шанс відновити втрачену державність. Адже не витримавши напруги Першої світової війни припинили своє існування Російська та Австро-Угорська імперії. Цікава науково-популярна праця Данила Яневського знайомить читачів з політичною діяльністю знакових діячів української революції – Михайлом Грушевським, Павлом Скоропадським та Симоном Петлюрою. Кожна з цих особистостей уособлює собою окремий період революційних подій. За лідерства Михайло Грушевського українська держава будувалася на демократичних республіканських засадах. Але відсутність сильної вертикалі влади в умовах початку військових дій негативно відобразилось на існуванні державності. Наступним лідером стає колишній царський генерал та нащадок гетьмана вісімнадцятого століття Івана Скоропадського – Павло Скоропадський. Він прийшов до влади за підтримки окупаційного німецького війська і проводив досить жорсткий зовнішньополітичний курс. Українська держава Павла Скоропадського по своїй суті була авторитарною монархією.

        Після революції в Німеччині окупаційні війська припиняють підтримувати Скоропадського. Гетьман змушений виїхати за кордон, а влада знову перейшла до демократичних сил, які створили в якості центрального уряду - директорію. І знову демократичний уряд виявився нездатним відстоювати національні інтереси України. Врешті фактичним диктатором України стає один з членів директорії – Симон Петлюра. Врешті українська національна революція зазнала поразки і відроджена українська державність була втрачена. Дослідження відомих особистостей часів національно-визвольних змагань дозволить зрозуміти яких помилок припустились національні лідери та можливо дозволить уникнути їх в майбутньому.  

        На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? 

Видання зацікавить не лише істориків, а й всіх небайдужих до історії своєї держави.

Книга отримана завдяки Українському інституту книги 

#УкраїнськийІнститутКниги

#Нові_книги_у_бібліотеці

#українськийінституткниги

#книги_за_Державною_програмою

#Державна_програмаУкраїнська_книга

 

Марійка Підгірянка: життя та творчість.

29 березня 1881 року сім'я лісничого Омеляна Ленерта, яка проживала в с. Білі Ослави (тепер Надвірнянського району Івано-Франківської області) раділа народженню первістки, - її нарекли Марією.

Зростала Марія на Гуцульщині, оповитій таїною легенд, запам'ятовувала мамині пісні та казки, коломийки та приказки, які чула від земляків.

Незаможному Ленерту не під силу було дати вищу освіту усім своїм дітям - її здобув лише син. Марійка ж закінчила двокласну школу у с. Уторопи, що на Косівщині, куди 1888 року переїхали її батьки. Однак допитливу й розумну Марію аж ніяк не влаштовувала уготована їй, як і чотирьом молодшим сестрам, доля домогосподарки. Дівчина часто гостювала у свого дідуся по матері, священика Миколи Волошина, який мешкав у с. Заріччя і був багатий великою бібліотекою класичної літератури. Читала Марія Т. Шевченка, Ю. Федьковича, О. Пушкіна, Л. Толстого, в оригіналах А. Міцкевича, Й. Шиллера, Й. Гете, Г. Гейне, Г. Лессінга. Наполеглива гуцулка самотужки здолала освітні щаблі: 1896 р. в Коломиї склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу, а 1900 р. у Львові, також екстерном, - за жіночу вчительську семінарію - і здобула омріяний фах.

Понад сорок років пропрацювала Марія Омелянівна на ниві народної освіти. Побравшись восени 1905 року з таким ж, як і сама, вчителем прогресивних поглядів А. А. Домбровським, несла людям світло й добро. А це було нелегко в умовах утисків з боку окупаційних урядів - австро-угорського (до 1918 р.), чеського, польського (1929-1939 рр.), - які неприхильно ставились до розвитку української культури. А почала писати Марія ще в юності. Тоді й обрала собі літературний псевдонім Марійка Підгірянка, - в знак любові та пошани до рідного прикарпатського краю.

Протягом 1927-1928 рр. Марія проживала в с. Довге Іршавського р-ну - виховувала дітей Ганни Франко-Ключко, внуків І. Я. Франка. Потому повернулася на Галичину. Разом з чоловіком, а пізніше ще й з дочкою Дарією працювала у сільських школах Антонівки, Братишева, Білогірки...

Вчительку-поетесу не забували колишні її учні, знайомі, українські літератори. Її було прийнято до Спілки письменників України. Однак прожиті літа, недуги перевтомили серце Марії Омелянівни, і 18 травня 1963 року її не стало.

Марійчині ж "співаночки" "цвітуть" і нині. На жаль, гроно їх далеко не повне - чимало рукописів згубилося на тернистих життєвих дорогах. Після її смерті вийшли такі збірки: "Безкінечні казочки" (1970), "Грай бджілко" (1978), "Ростіть великі" (1979), "Школярики йдуть" (1981). Багато віршів, а також п'єса "В чужому пір'ю", казка "Рожка Тихолазка" публікуються вперше - взяті вони з домашнього архіву письменниці, рукописних фондів львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника.

 

                    Рубрика "Новинки нашої бібліотеки від УІК" 

Вся Європа - в одній книзі!

    Європа: Історія  — книга-бестселер британського історика Нормана Дейвіса. Узагальнений науковий огляд з історії усіх частин Європи від часів первісних людей до ХХст. Вперше книга вийшла англійською мовою 1996 року. Перекладена на українську 2000 року.

Книга складається з дванадцяти розповідних розділів та додаткових супровідних матеріалів:

1. Peninsula. Природа і доісторична доба

2. Hellas. Стародавня Греція

3. Roma. Стародавній Рим

4. Origo. Народження Європи

5. Medium. Середньовіччя

6. Pestis. Криза християнського світу

7. Renatio. Ренесанс і Реформація

8. Lumen. Просвітництво і абсолютизм

9. Revolutio. Збурений континент

10. Dynamo. Світовий генератор

11. Tenebrae. Затьмарення Європи

12. Divisa et indivisa. Європа поділена й неподільна

       В книзі розкривається історія та багатовікові таємниці всього Старого світу! Тут значна увага приділяється саме Україні. Автор підкреслює різницю між росіянами та українцями, розвінчує міф про спільне коріння, приводить приклади ментальних відмінностей.  

    Історичні відомості він щедро поєднав з цікавими фактами та віршами про європейців. Наприклад, Дейвіс включив до книги «Заповіт» Шевченка, а також пісню «Лілі Марлен», яку, зокрема, виконувала Марлен Дитріх, й котру вже потім переспівали в США та Англії. 

     «Європа. Історія» дуже об’ємна книга
- майже 1500 сторінок. Читається так, наче переглядаєш фільм. Загальні плани та деталі в ній структуровані по принципу мультимедійної енциклопедії. Матеріал просякнутий надзвичайною авторською ерудицією, не позбавлений гумору. А історичні постаті, що оживають на його сторінках, справжні. З ними переживаєш і перемоги, й поразки. І ганебні події, і героїчні. Немає сумнівів, книжку потрібно читати всім, хто цікавиться історією.

 Книга отримана завдяки Українському інституту книги 

#УкраїнськийІнститутКниги

#Нові_книги_у_бібліотеці

#українськийінституткниги

#книги_за_Державною_програмою

#Державна_програмаУкраїнська_книга 

 Вітаємо Мочан Віталію - учасницю обласного конкурсу до відзначення 150-річчя з дня народження Лесі Українки!

Сьогодні  було вручено диплом учениці Тячівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В. Гренджі-Донського - Мочан Віталії за участь у обласному літературному  конкурсі  есе  «Я піду за тим світлом ясним…» . 

Конкурс проводився з грудня 2020 року по лютий 2021 року в один тур. У конкурсі  взяли участь  читачі-учні 14-18 років, користувачі бібліотек.  

 Книги – морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить

Дивнії перли виносить.

І. Я. Франко

     В кожній країні  існують свої книжкові перлини, які мають свою історію написання і видання. Вони допомагають зрозуміти оточуючий світ, відкривають небачені обрії, розкривають таємниці добра і зла, збагачують знаннями. 

    Є багато книжок, які читає й перечитує не одне покоління читачів. Ними захоплюються, над ними розмірковують, у них вчаться життєвій мудрості. Здається, що їх герої живуть серед нас, а їх характери, ставлення до життя так близькі сучасній людині, що часом важко повірити, що книзі вже понад 100, а іноді й 200 років. І читаючи такі книжки, не завжди замислюєшся про час її написання.

     Книги-ювіляри 2021 року відрізняються глибиною сюжету, історичною правдивістю та актуальністю висвітлених проблем.  Тож  пропонуємо познайомитися з переліком  книг, збірників, публікацій, які святкуватимуть свій черговий ювілей 2021 року. 

                             Книги-ювіляри 2021 року

905 років  "Повість минулих літ"  Нестор Літописець   (1116)

700 років - "Божественна комедія" Данте Аліг'єрі (1321)

670 років  від публікації  Джованні  "Боккаччо Декамерон" ( 1492)

420 років від дня публікації "Вибране" Вільяма Шекспіра (1601) 

205 років від публікації  Е. Т. Гофмана «Новели» (1816)

300 років роману Д. Дефо «Робінзон Крузо» (1721)

190 років - "Вечори на хуторі біля Диканьки" Миколи Васильовича Гоголя (1831)

190 років - "Собор Паризької Богоматері" Віктора Гюго (1831)

190 років - "Червоне і чорнеСтендаля"  (1831)

180 років від видання збірки Т. Г. Шевченка «Вибрані твори" (1841)

 175 років від публікації роману О. Дюми «Граф Монте-Крісто» (1846) 

165 років від написання Г. Флобером роману «Пані Боварі» (1856)

 155 років від публікації роману М. Ріда «Вершник без голови» (1866)

130 років від публікації книги А. Конан-Дойля «Пригоди Шерлока Холмса», яка започаткувала серію повістей і оповідань про Шерлока Холмса (1891)

130 років - "Портрет Доріана Грея Оскара Уайльда (Вайлда) " (1891) 

115 років від дня публікації "Біле ікло" Джека Лондона (1906)

115 років  новели М. Коцюбинського «Intermezzo» (1906)

110 років - "Лісова пісня" Лесі Українки (1911) 

105 років від публікації поетичної збірки В. Сосюри «Поезії», (1916)

100 років від дня публікації "Червоні вітрила" О. Гріна (1921)

70 років від публікації повісті Дж. Селінджера «Над прірвою у житі» (1951)

65 років від публікації автобіографічної повістіО. Довженка «Зачарована Десна»(1956)

60 років від закінчення написанняВ. Баркоюроману«Жовтий князь»(1961)

55 років - "Майстер і Маргарита"  Михайла Опанасовича Булгакова(1966)

   Кожна з перерахованих  книг –  це шедевр літератури і заслуговує окремої уваги. Тому, Тячівська бібліотека для дорослих,  щотижня  буде ознайомлювати  вас онлайн окремо з кожною книгою. Слідкуйте за нашими публікаціями.

 Поезія – це особлива мелодія, ритм якої примушує кожне чуттєве серце прискорено битися. Поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. На думку ЮНЕСКО, людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і відкривати в них істинне багатство. Тому 21 березня й постало рішення генеральною конференцію ЮНЕСКО про призначення Всесвітнього дня поезії.

Ми пірнаємо у прозу, але часто забуваємо про поезію. Поезія залишається загадкою, ваблячи своїх читачів. В чому ж секрет поетичних чарів? Поети, як чарівники – добрі чи злі, грають словами, а разом з тим – і нашими почуттями. Кожен шукає рядки до душі. Та де ж знайти такі рядки, які залишать слід у пам’яті, а слова вкриють шкіру сиротами? Навіть той, хто кричить: « – Не люблю віршів всіляких поетів!», мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов’язково знайшов би собі поетів до душі.

Працівники бібліотеки  для дорослих радять вам ознайомитися з невеликою добіркою книг, на які варто звернути увагу.

Для зручності, ми вказуємо посилання на сайти, де ви зможете онлайн читати поезію представлених нижче авторів.

Ліна Костенко

https://avidreaders.ru/read-book/l-na-kostenko-poez-ya.html

Юрій Андрухович

https://avidreaders.ru/read-book/listi-v-ukra-nu.html

Віктор Неборак

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=15677

 

                                                     ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА

        Карпатська Україна – протягом 1938-1939 рр. автономна Українська республіка у складі Чехословаччини, з 15 березня 1939р. - Українська незалежна держава (всенародно обраний парламент проголосив незалежність та обрав Президентом А.Волошина; чисельність населення – бл.550 тис. осіб). 

   Після Мюнхенського договору між Великобританією та Францією з одного боку та Німеччиною й Італією з іншого щодо поділу Чехословаччини (30 вересня 1938 р.) складне становище останньої і боротьба українців за політичні права примусили чехословацький парламент 22 жовтня 1938р. ухвалити конституційний закон про автономію Карпатської України.  

       8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд Карпатської України на чолі з А.Бродієм, якого за відверто проугорську політику через 20 днів було усунуто з посади. Натомість прем’єр-міністром призначено А.Волошина, який активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову держави. Першочергову увагу в умовах боротьби з угорськими терористичними формуваннями було приділено створенню збройних сил. Організація народної самооборони “Карпатська Січ” постала на основі молодіжних організацій (передусім – "Пласт") і за підтримки Організації Українських Націоналістів. Рішенням Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. значна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачевський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове було приєднано до Угорщини. 

    За цих умов столицю Карпатської України перенесено до м. Хуст.  12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сойму Карпатської України, у яких взяли участь 92,5% населення. За проурядову партію «Українське Національне Об’єднання» проголосували 92,4% виборців. 15 березня 1939 р. Сойм проголосив повну державну самостійність Карпатської України і схвалив Конституцію (Конституційний закон, ч.1), яка визначила державний устрій (президентська республіка). Президентом обрано А.Волошина. Державною мовою визнано українську, державним прапором -синьо-жовтий стяг, гербом – сполучення крайового герба (ведмідь у лівім червонім колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним (тризуб Володимира). Державним гімном став гімн “Ще не вмерла Україна”. 

    15 березня 1939 р. хортистська Угорщина за підтримки гітлерівської Німеччини розпочала агресію проти Карпатської України. По суті оборона Карпатської України була першим збройним виступом українців проти фашизму. Саме з боїв на Закарпатті для українців розпочалась Друга Світова війна у той час, коли Сталін проводив спільні з Гітлером військові паради. У гірських районах загони “Карпатської Січі” продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р.  

    Таким чином, незалежна українська держава на Закарпатті стала важливим етапом національного державотворення, який продемонстрував , що Закарпаття – українська земля, жителі якої прагнуть соборної держави разом із співвітчизниками з інших українських земель.

 

 

" І все ж перед Богом схилив я коліна,

Щоб Україна Карпатська була…"

                                            Петро Скунць.

Карпатська Україна 1938–1939 р. – доленосна подія в житті всього українського народу. Невеликому Закарпатському краю судилось відіграти вагому роль в історії українського державотворення.

Карпатська Україна як держава проіснувала недовго, проте заявила світові про волелюбність українського народу, залишила свій слід в історії. Підтвердила, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю – невід’ємною частиною великої української нації.

В бібліотеці для дорослих Тячівської ТГ діє розгорнута книжково-ілюстративна виставка приурочена річниці Карпатської України під назвою "Карпатська Україна: на світанку свободи", яка розкриває історичні події, які відбувалися в той час.

 

 

Бесіда-інтерв'ю з відомою журналісткою краю і просто чудовою Жінкою - Наталією Маджарою.

Як і обіцяли - бесіда-інтерв'ю з відомою журналісткою краю і просто чудовою Жінкою - Наталією Маджарою.

Бесіда присвячена Міжнародному жіночому дню!

Модератором зустрічі стала головний методист КЗ ОМЦКМ Нодь Наталія. Зустріч пройшла у формі діалогу. Девіз зустрічі: "Я Жінка – і це головне!"

Першим питанням зустрічі стала тема кохання, адже весна – це привід говорити про почуття, ніжність, любов.

- Наталю, всі тебе знають як журналіста, мені б хотілося відкрити тебе з іншої сторони, ти ж така багатогранна особистість. Так як наша зустріч присвячена жіночому дню, хотіла б спитати, коли ти вперше познайомилась зі своїм чоловіком?

- Це сталося на моїй роботі, в редакції, де я працювала вже досить тривалий час. До речі, це було також весняної пори, якраз розквітали перші квіти. Мій майбутній чоловік Василь прийшов до нас у редакцію по роботі, він навчав дітей мистецтву фотографії. Мені надзвичайно сподобалося його роботи, і я спитала його поради, адже теж цікавилася цим. Василь, недовго думаючи, запросив мене на каву, ми почали спілкуватись, ось так все й закрутилось. (Посміхається)

- Мені відомо, що у вас троє чудових діток. Розкажи про них, які в них інтереси, чим захоплюються?

- Старша, Анастасія, їй в квітні виповниться 16 років, вона активна дівчинка, цікавиться всім, найбільше полюбляє музичні інструменти, минулого року закінчила музичну школу по класу фортепіано.

- Тобто вона пішла по твоїм стопам? Адже мені відомо, що і ти ходила у музичну школу?

- Так, на фортепіано і тепер трохи граю, я не віртуоз, сонати не граю, але мелодії для душі частенько. Саша і Женя – двійнята, їм по 13 років. Син Саша, у мене затятий футболіст, він грає за Буштинську команду, і за результатами першого кола чемпіонату області ДЮФЛ їхня команда зайняла І місце. Я дуже пишаюся ним. А Женя, сучасна дівчина, як і всі підлітки, захоплюється онлайн-мережами, активно цікавиться б’юті-тенденціями, при цьому й не забуває мені допомагати.

- Нещодавно я дізналася, що ти стала власним кореспондентом телеканалу «М-студіо». Як це сталося?

- Це відбулося не так давно, можливо, півроку. Мені запропонувала цю роботу редактор телеканалу Вікторія Вайс, це було ще в серпні. Спочатку я побоювалася, ми ж розуміємо, що на це треба час. Після роздумів все ж ризикнула – адже це щось нове, і я погодилася: раптом вийде. Перші зйомки пройшли непогано, їх за один день було аж 4. Спочатку вдавалося важко, це ж спільна робота з відеооператором, велика частина роботи над сюжетом проводиться саме завдяки йому.

- В тебе було вже досить багато репортажів. Які з них були найяскравішими, запам’яталися?

- Ну, кожен репортаж унікальний по-своєму. Більш кумедним із останніх був репортаж про Тересвянський міст, там на нас навіть дорожники поліцію хотіли викликати. Ще одним була розповідь про багатодітну родину, яка має 11 дітей – «свою футбольну команду». (Сміється)

- А як взагалі ти стала журналістом і скільки років вже працюєш?

- Я просто любила писати. І дався взнаки також юнацький романтизм – хотіла стати відомою журналісткою, письменницею. А працюю в журналістиці вже 17 років. Починала рядовим робітником, корегувала статті, тепер я заступник редактора районної газети "Дружба" . Більше 7 років працюю з сайтом Tyachiv.com.ua, який дав більше можливості розкрити мій потенціал, бо як розуміємо газета має певні рамки, кількість сторінок, не можна викласти в неї всі 50 фото, які ти зробив, (а так хочеться). Але в цій роботі теж є нюанси, потрібно висвітлювати інформацію оперативно.

- Ти захоплюєшся фотографією, цю любов привив тобі твій чоловік?

- Він мене навчив теорії фото. Це наше сімейне захоплення.

- На рахунок фотографії. Ти ведеш сторінку у фейсбуці "Тячівщина від старовини до сучасності", де висвітлюєш класні старовинні світлини. Де ти береш такі ретро фото нашого міста?

- Я відкрила для себе цифрові архіви: угорські, чеські, австрійські. Це була така ось розвага, яка потім переросла у звичку. Мені було страшенно цікаво бачити фото нашого міста в інших архівах, я перекладала підпис до фото, спочатку через гугл-перекладач. Навіть якось дозволила собі зробити платну підписку на один з архівів угорської періодики, яка на той час коштувала 700 грн.

- А твої власні світлини прикрашають наше місто?

- Були мої виставки на фестивалі "З країни в країну", в місцевій галереї. Планую зробити фотоальбом, на який не вистачає поки що часу.

- Зазвичай інтерв’ю береш ти. А чи брали у тебе інтерв'ю колись, або знімали сюжет з твоєю участю?

- Ні, це вперше. (Задумано посміхається)

- О, ми дуже раді, нам приємно, можливо це дасть поштовх твоїм наступним бесідам. Над чим працюєш тепер?

- Кілька років тому почала працювати над книгою про історію Тячева, але треба розуміти, що на таку роботу потрібен час і кошти. Все це дуже непросто поєднувати з роботою, яку призупинити поки не можу, бо від цього залежить достаток моєї сім’ї.

- Перед днем міста у центрі були встановлені стенди, за сприянням міської ради. Мені відомо, що ти в цьому теж брала участь.

- Це була ідея в.о. начальника відділу культури Тячівської міської ради Едіти Петер. Вона запропонувала такі стенди і зазначила, що вони були б цікавими для тячівців і туристів. Я ж, зі своєї сторони, подала матеріал і фото. А потім уже команда міської ради зробила свою справу.

- А переносні стенди, які були у нас у бібліотеці, де вони тепер знаходяться?

- Тепер вони знаходяться у міській раді. Мені б хотілось, щоб їх якнайчастіше використовували, наприклад, на уроках історії дітям розповідали історію свого міста.

- Я знаю, що попри свій щільний графік, свою зайнятість, ти знаходиш час на подорожі. Як це в тебе виходить?

- По-різному буває, інколи сама подорожую, інколи з туристичними групами по накатаному маршруту. Від подорожей я черпаю натхнення, енергію, почуваюся в балансі сама з собою. Не треба йти кудись далеко, всюди можна знайти красу, навіть на околицях Тиси, підкорити якусь невелику вершину і помилуватися краєвидом. Але подорожувати потрібно – так ти переосмислюєш своє життя.

- Ми з тобою вже давно знайомі, здебільшого це стосувалося роботи, але потім це знайомство переросло в дружні відносити і тісну співпрацю. Бібліотеки часто популяризують свою діяльність на шпальтах газет і звертаються за допомогою до ЗМІ. Ти неодноразово була присутня в бібліотеці на презентаціях книг відомих письменників краю та України, соціокультурних заходах, проектах. Які, на твою думку, були найяскравіші?

- Взагалі, у вас часто відбуваються неповторні заходи, після яких залишаються спомини. Пам'ятаю бібліотеку ще з часів, коли була студенткою, часто відвідувала її тоді і тепер. Можу сказати, що за цей період бібліотека стала сучаснішою, тут відбувається завжди щось цікаве у плані культурного життя. Ви завжди в русі, ви завжди активні. Крім цього, тут завжди затишно і привітно.

- Наталю, так як наша бесіда підходить до кінця, мені хочеться спитати, що б ти побажала жінкам напередодні жіночого свята, а також нашим користувачам?

- Найперше, що хочу побажати всім в цю весняну пору – це міцного здоров'я, життєвої наснаги, радіти кожному прожитому дню, кожній миті і нехай у серцях всіх жінок буяє весна, адже весна – це пора любові, тепла, нових змін та сподівань на краще. І вірмо, що так воно і буде.

- Дякуємо, Наталю, за теплі слова та побажання, сказані всім, і в адресу бібліотеки, за приємну бесіду, за те, що згодилась відкритись нам. З свого боку хочемо привітати тебе з прийдешнім жіночим днем та побажати тобі, перш за все жіночого щастя, надалі процвітання, не зупинятися на здобутому, тримати свій ритм й досягати нових висот, а також здійснення всіх задуманих планів та мрій.

Тож підводячи підсумок нашої зустрічі, можна зазначити, що визнання твоєї праці для тебе найголовніше. Ти робиш все це не заради піару, завжди залишаєшся сама собою. Щодня рухаєшся вперед, дізнаєшся щось нове, відкриваєш нові горизонти. Ти дуже мила, привітна, відкрита людина. Любляча і дбайлива мати і жінка. Дякую за приємну розмову!

– Дякую і Вам!

Рубрика "Новинки нашої бібліотеки від УІК"

Пропонуємо вашій увазі дві книги

Володимир Ричка "Володимир Великий: Лицар Духу"

У книзі розкривається історичне значення діяльності князя Володимира, доленосне значення його діянь, які заклали культурні фундаменти Києво-Руської держави і дали йому право на ім’я Великого. Хреститель Русі став знаковим символом, першорядною фігурою історичної пам’яті для всієї східнослов’янської цивілізації. Висвітлюються форми її функціонування, засоби маніфестації та їх вплив на процеси національно-культурної самоідентифікації народів Східної Європи. Видання розраховане на широке коло читачів, усіх, хто цікавиться історією України.

Про що книга «Зачарований Десною. Історичний портрет Олександра Довженка» автора Василь Марочко

Запропонована читачеві книга є першою науково-історичною розвідкою біографії видатного українського кінорежисера, яка висвітлює тернистий шлях життя в умовах тоталітарного комуністичного режиму, його творчий доробок, повсякденне життя, художньо-мистецькі смаки, світоглядні уподобання та громадянську позицію. Призначена для істориків, політологів, культурологів, студентів, дослідників-довженкознавців.

Книги отримана завдяки Українському інституту книги

#УкраїнськийІнститутКниги

#Нові_книги_у_бібліотеці

#українськийінституткниги

#книги_за_Державною_програмою

#Державна_програмаУкраїнська_книга

   З ледь відчутним весняним подихом приходить до нас чудове жіноче свято.  Цей святковий день несе у світ ніжність і красу. Адже усе найдорожче, що є у нашому житті – щастя, радість, надія та кохання – пов’язане з жінками.             Щороку, світ відзначає свято всіх жінок. З цієї нагоди працівники Тячівської бібліотеки для дорослих   підготували у відділі абонементу  для відвідувачів виставку-інсталяцію  "Жіночі голоси в літературі",  на якій зібрані книги авторів прекрасної половини людства, і  яка  розкриває імена талановитих поетес нашої рідної Землі.

 Зі святом весни вас, любі жінки!

Запрошуємо на перегляд до бібліотеки.