вівторок, 9 березня 2021 р.

 

Бесіда-інтерв'ю з відомою журналісткою краю і просто чудовою Жінкою - Наталією Маджарою.


Як і обіцяли - бесіда-інтерв'ю з відомою журналісткою краю і просто чудовою Жінкою - Наталією Маджарою.

Бесіда присвячена Міжнародному жіночому дню!
Модератором зустрічі стала головний методист КЗ ОМЦКМ Нодь Наталія. Зустріч пройшла у формі діалогу. Девіз зустрічі: "Я Жінка – і це головне!"
Першим питанням зустрічі стала тема кохання, адже весна – це привід говорити про почуття, ніжність, любов.
- Наталю, всі тебе знають як журналіста, мені б хотілося відкрити тебе з іншої сторони, ти ж така багатогранна особистість. Так як наша зустріч присвячена жіночому дню, хотіла б спитати, коли ти вперше познайомилась зі своїм чоловіком?
- Це сталося на моїй роботі, в редакції, де я працювала вже досить тривалий час. До речі, це було також весняної пори, якраз розквітали перші квіти. Мій майбутній чоловік Василь прийшов до нас у редакцію по роботі, він навчав дітей мистецтву фотографії. Мені надзвичайно сподобалося його роботи, і я спитала його поради, адже теж цікавилася цим. Василь, недовго думаючи, запросив мене на каву, ми почали спілкуватись, ось так все й закрутилось. (Посміхається)
- Мені відомо, що у вас троє чудових діток. Розкажи про них, які в них інтереси, чим захоплюються?
- Старша, Анастасія, їй в квітні виповниться 16 років, вона активна дівчинка, цікавиться всім, найбільше полюбляє музичні інструменти, минулого року закінчила музичну школу по класу фортепіано.
- Тобто вона пішла по твоїм стопам? Адже мені відомо, що і ти ходила у музичну школу?
- Так, на фортепіано і тепер трохи граю, я не віртуоз, сонати не граю, але мелодії для душі частенько. Саша і Женя – двійнята, їм по 13 років. Син Саша, у мене затятий футболіст, він грає за Буштинську команду, і за результатами першого кола чемпіонату області ДЮФЛ їхня команда зайняла І місце. Я дуже пишаюся ним. А Женя, сучасна дівчина, як і всі підлітки, захоплюється онлайн-мережами, активно цікавиться б’юті-тенденціями, при цьому й не забуває мені допомагати.
- Нещодавно я дізналася, що ти стала власним кореспондентом телеканалу «М-студіо». Як це сталося?
- Це відбулося не так давно, можливо, півроку. Мені запропонувала цю роботу редактор телеканалу Вікторія Вайс, це було ще в серпні. Спочатку я побоювалася, ми ж розуміємо, що на це треба час. Після роздумів все ж ризикнула – адже це щось нове, і я погодилася: раптом вийде. Перші зйомки пройшли непогано, їх за один день було аж 4. Спочатку вдавалося важко, це ж спільна робота з відеооператором, велика частина роботи над сюжетом проводиться саме завдяки йому.
- В тебе було вже досить багато репортажів. Які з них були найяскравішими, запам’яталися?
- Ну, кожен репортаж унікальний по-своєму. Більш кумедним із останніх був репортаж про Тересвянський міст, там на нас навіть дорожники поліцію хотіли викликати. Ще одним була розповідь про багатодітну родину, яка має 11 дітей – «свою футбольну команду». (Сміється)
- А як взагалі ти стала журналістом і скільки років вже працюєш?
- Я просто любила писати. І дався взнаки також юнацький романтизм – хотіла стати відомою журналісткою, письменницею. А працюю в журналістиці вже 17 років. Починала рядовим робітником, корегувала статті, тепер я заступник редактора районної газети "Дружба" . Більше 7 років працюю з сайтом Tyachiv.com.ua, який дав більше можливості розкрити мій потенціал, бо як розуміємо газета має певні рамки, кількість сторінок, не можна викласти в неї всі 50 фото, які ти зробив, (а так хочеться). Але в цій роботі теж є нюанси, потрібно висвітлювати інформацію оперативно.
- Ти захоплюєшся фотографією, цю любов привив тобі твій чоловік?
- Він мене навчив теорії фото. Це наше сімейне захоплення.
- На рахунок фотографії. Ти ведеш сторінку у фейсбуці "Тячівщина від старовини до сучасності", де висвітлюєш класні старовинні світлини. Де ти береш такі ретро фото нашого міста?
- Я відкрила для себе цифрові архіви: угорські, чеські, австрійські. Це була така ось розвага, яка потім переросла у звичку. Мені було страшенно цікаво бачити фото нашого міста в інших архівах, я перекладала підпис до фото, спочатку через гугл-перекладач. Навіть якось дозволила собі зробити платну підписку на один з архівів угорської періодики, яка на той час коштувала 700 грн.
- А твої власні світлини прикрашають наше місто?
- Були мої виставки на фестивалі "З країни в країну", в місцевій галереї. Планую зробити фотоальбом, на який не вистачає поки що часу.
- Зазвичай інтерв’ю береш ти. А чи брали у тебе інтерв'ю колись, або знімали сюжет з твоєю участю?
- Ні, це вперше. (Задумано посміхається)
- О, ми дуже раді, нам приємно, можливо це дасть поштовх твоїм наступним бесідам. Над чим працюєш тепер?
- Кілька років тому почала працювати над книгою про історію Тячева, але треба розуміти, що на таку роботу потрібен час і кошти. Все це дуже непросто поєднувати з роботою, яку призупинити поки не можу, бо від цього залежить достаток моєї сім’ї.
- Перед днем міста у центрі були встановлені стенди, за сприянням міської ради. Мені відомо, що ти в цьому теж брала участь.
- Це була ідея в.о. начальника відділу культури Тячівської міської ради Едіти Петер. Вона запропонувала такі стенди і зазначила, що вони були б цікавими для тячівців і туристів. Я ж, зі своєї сторони, подала матеріал і фото. А потім уже команда міської ради зробила свою справу.
- А переносні стенди, які були у нас у бібліотеці, де вони тепер знаходяться?
- Тепер вони знаходяться у міській раді. Мені б хотілось, щоб їх якнайчастіше використовували, наприклад, на уроках історії дітям розповідали історію свого міста.
- Я знаю, що попри свій щільний графік, свою зайнятість, ти знаходиш час на подорожі. Як це в тебе виходить?
- По-різному буває, інколи сама подорожую, інколи з туристичними групами по накатаному маршруту. Від подорожей я черпаю натхнення, енергію, почуваюся в балансі сама з собою. Не треба йти кудись далеко, всюди можна знайти красу, навіть на околицях Тиси, підкорити якусь невелику вершину і помилуватися краєвидом. Але подорожувати потрібно – так ти переосмислюєш своє життя.
- Ми з тобою вже давно знайомі, здебільшого це стосувалося роботи, але потім це знайомство переросло в дружні відносити і тісну співпрацю. Бібліотеки часто популяризують свою діяльність на шпальтах газет і звертаються за допомогою до ЗМІ. Ти неодноразово була присутня в бібліотеці на презентаціях книг відомих письменників краю та України, соціокультурних заходах, проектах. Які, на твою думку, були найяскравіші?
- Взагалі, у вас часто відбуваються неповторні заходи, після яких залишаються спомини. Пам'ятаю бібліотеку ще з часів, коли була студенткою, часто відвідувала її тоді і тепер. Можу сказати, що за цей період бібліотека стала сучаснішою, тут відбувається завжди щось цікаве у плані культурного життя. Ви завжди в русі, ви завжди активні. Крім цього, тут завжди затишно і привітно.
- Наталю, так як наша бесіда підходить до кінця, мені хочеться спитати, що б ти побажала жінкам напередодні жіночого свята, а також нашим користувачам?
- Найперше, що хочу побажати всім в цю весняну пору – це міцного здоров'я, життєвої наснаги, радіти кожному прожитому дню, кожній миті і нехай у серцях всіх жінок буяє весна, адже весна – це пора любові, тепла, нових змін та сподівань на краще. І вірмо, що так воно і буде.
- Дякуємо, Наталю, за теплі слова та побажання, сказані всім, і в адресу бібліотеки, за приємну бесіду, за те, що згодилась відкритись нам. З свого боку хочемо привітати тебе з прийдешнім жіночим днем та побажати тобі, перш за все жіночого щастя, надалі процвітання, не зупинятися на здобутому, тримати свій ритм й досягати нових висот, а також здійснення всіх задуманих планів та мрій.
Тож підводячи підсумок нашої зустрічі, можна зазначити, що визнання твоєї праці для тебе найголовніше. Ти робиш все це не заради піару, завжди залишаєшся сама собою. Щодня рухаєшся вперед, дізнаєшся щось нове, відкриваєш нові горизонти. Ти дуже мила, привітна, відкрита людина. Любляча і дбайлива мати і жінка. Дякую за приємну розмову!
– Дякую і Вам!





Рубрика "Новинки нашої бібліотеки від УІК"

Пропонуємо вашій увазі дві книги

Володимир Ричка "Володимир Великий: Лицар Духу"

У книзі розкривається історичне значення діяльності князя Володимира, доленосне значення його діянь, які заклали культурні фундаменти Києво-Руської держави і дали йому право на ім’я Великого. Хреститель Русі став знаковим символом, першорядною фігурою історичної пам’яті для всієї східнослов’янської цивілізації. Висвітлюються форми її функціонування, засоби маніфестації та їх вплив на процеси національно-культурної самоідентифікації народів Східної Європи. Видання розраховане на широке коло читачів, усіх, хто цікавиться історією України.


Про що книга «Зачарований Десною. Історичний портрет Олександра Довженка» автора Василь Марочко

Запропонована читачеві книга є першою науково-історичною розвідкою біографії видатного українського кінорежисера, яка висвітлює тернистий шлях життя в умовах тоталітарного комуністичного режиму, його творчий доробок, повсякденне життя, художньо-мистецькі смаки, світоглядні уподобання та громадянську позицію. Призначена для істориків, політологів, культурологів, студентів, дослідників-довженкознавців.

Книги отримана завдяки Українському інституту книги

#УкраїнськийІнститутКниги

#Нові_книги_у_бібліотеці

#українськийінституткниги

#книги_за_Державною_програмою

#Державна_програмаУкраїнська_книга

Немає коментарів:

Дописати коментар

  1 грудня уся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для жит...